podcaster.org.ua » Дощане Радіо http://podcaster.org.ua термінал українських подкастів Fri, 11 Jul 2014 13:47:24 +0000 uk hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.8.3 термінал українських подкастів podcaster.org.ua no термінал українських подкастів podcaster.org.ua » Дощане Радіо http://podcaster.org.ua/wp-content/uploads/powerpress/300px-Podcast-icon.jpg http://podcaster.org.ua/category/channels/doschane-radio/ Героям Євромайдану (Дощане Радіо #14) http://podcaster.org.ua/2014/01/29/heroyam-evromajdanu-doschane-radio-14/ http://podcaster.org.ua/2014/01/29/heroyam-evromajdanu-doschane-radio-14/#comments Wed, 29 Jan 2014 11:50:58 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=47515

- Будьте здорові, сини мої любі! Дай же, Боже, щоб вам на війні щастило! Щоб бусурменів били, і турків били, і татарву били; а коли й лях зачепить нашу віру, щоб і ляха били… Ну, підставляй свою чарку; що — лепська горілка? - Добре, синку! Їй-богу, добре! Та коли на те пішло, то і я [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2014/01/29/heroyam-evromajdanu-doschane-radio-14/feed/ 3 - Будьте здорові, сини мої любі! Дай же, Боже, щоб вам на війні щастило! Щоб бусурменів били, і турків били, і татарву били; а коли й лях зачепить нашу віру, щоб і ляха били... Ну, підставляй свою чарку; що — лепська горілка? - - Добре, синку! - Будьте здорові, сини мої любі! Дай же, Боже, щоб вам на війні щастило! Щоб бусурменів били, і турків били, і татарву били; а коли й лях зачепить нашу віру, щоб і ляха били... Ну, підставляй свою чарку; що — лепська горілка? - Добре, синку! Їй-богу, добре! Та коли на те пішло, то і я з вами їду! Їй-же богу, їду. Якого дідька я отут ждатиму? Щоб перевестися на гречкосія, висиджуватись дома, доглядати овець чи свиней та з жінкою бабитись? Та хай воно все западеться: я — козак, не хочу! Що з того, що нема війни? Я й так подамся з вами на Запорожжя — хоч погуляю. Їй-богу, їду! — І старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився, устав з-за столу і, взявши руки в боки, тупнув ногою. — Завтра ж і рушаємо! - Ну, сини, все готове! Нічого гаятись! — промовив Бульба. — Тепер за християнським звичаєм присядьмо на дорогу. — Тепер благослови, мати, дітей своїх! — сказав Бульба. — Благай Бога, щоб фортунило їм на війні, щоб вони повсякчас боронили свою честь лицарську, щоб стояли довіку за віру Христову, а коли ні — хай краще пропадуть, щоб і духу їхнього не було на світі!.. Підійдіть, діти, до матері: молитва материна із морського дна вертає й на землі спасає. Мати, слабосила, як мати, обняла їх, вийняла два малих образки й, ридаючи, наділа їм на шиї. — Нехай хоронить вас... Божа Мати... Не забувайте, діти, матері вашої... подайте іноді хоч вісточку про себе... — Далі вона вже не могла говорити. — Ну, гайда, діти! — мовив Бульба. Уже з тиждень Тарас Бульба жив зі своїми синами на Січі. Уся Січ була якимсь надзвичайним явищем: це було безнастанне бенкетування, учта, що галасливо почалася й загубила свій кінець. Дехто, правда, брався за ремесло, інші тримали крамнички й крамарювали; але переважна більшість гуляла з ранку до вечора, поки в кишенях ще бряжчала спроможність і здобуте добро ще не перейшло до крамарських і шинкарських рук. Це загальне бенкетування мало в собі якийсь чар. Не було це якимось збіговиськом гультяїв, що напиваються з горя, — ні, це було просто якесь шалене буяння веселощів. Кожен, хто сюди ускочив, тут же забував і покидав усе те, що його колись цікавило. Він, можна сказати, чхав на своє минуле і безжурно віддавався волі й товариству таких, як і він самий, гульвіс, що не мали ні рідні, ні кутка, ні сім'ї, опріч вільного неба й вічного бенкету душі своєї. Це витворювало ту шалену веселість, що не змогла б зародитися ні з якого іншого джерела. Остапа й Андрія надзвичайно дивувало, що вже при них на Січ приходила сила всякого народу, і хоч би хто спитав їх: звідки вони, хто вони і як звуться? Вони прибували сюди, начебто вертаючись до рідної домівки, звідки лишень за годину перед тим вийшли. Прибулець являвся тільки до кошового, а той звичайно проказував: — Здоров! А що, в Христа віруєш? — Вірую! — відповідав той. — І в Трійцю святу віруєш? — Вірую! — І до церкви ходиш? — Ходжу! — Ану перехрестись! Прибулець хрестився. — Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у який сам знаєш курінь. На цьому й закінчувалася уся церемонія. І вся Січ молилася в одній церкві й ладна була її обороняти до останньої краплі крові. Плейлист: Сашко Лірник - Їхав козак Сашко Лірник - Ой хто п'є вино Сашко Лірник - Ой крикнув,ой гукнув Дударик - Рідна мати моя Сашко Лірник - Коняка Сашко Лірник - Козак гуляє Дударик - Виростеш ти, сину podcaster.org.ua no 25:22 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=47515-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Два вечори з художником Ігорем Васютою (Дощане Радіо #12) http://podcaster.org.ua/2014/01/13/dva-vechory-z-hudozhnykom-ihorem-vasyutoyu-doschane-radio-12/ http://podcaster.org.ua/2014/01/13/dva-vechory-z-hudozhnykom-ihorem-vasyutoyu-doschane-radio-12/#comments Mon, 13 Jan 2014 11:52:50 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46777

Бесіда з художником Ігорем Васютою, записана 10 січня 2014 року в західному бастіоні станіславської фортеці. Ми говоримо про натхнення і страждання, п’ємо львівське пиво і лікер «Старий Таллін» та споглядаємо стрічку Кім Кі Дука «Натягнута тятива». Наступного вечору ми творимо абстрактний триптих «Натягнута Тятива: Намір. Дія. Ціль». Концепт твору наступний: Досягнення цілі починається з наміру [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2014/01/13/dva-vechory-z-hudozhnykom-ihorem-vasyutoyu-doschane-radio-12/feed/ 0 Бесіда з художником Ігорем Васютою, записана 10 січня 2014 року в західному бастіоні станіславської фортеці. Ми говоримо про натхнення і страждання, п’ємо львівське пиво і лікер «Старий Таллін» та споглядаємо стрічку Кім Кі Дука «Натягнута тятива». Бесіда з художником Ігорем Васютою, записана 10 січня 2014 року в західному бастіоні станіславської фортеці. Ми говоримо про натхнення і страждання, п’ємо львівське пиво і лікер «Старий Таллін» та споглядаємо стрічку Кім Кі Дука «Натягнута тятива». Наступного вечору ми творимо абстрактний триптих «Натягнута Тятива: Намір. Дія. Ціль». Концепт твору наступний: Досягнення цілі починається з наміру її здійснити. Ми натягуємо тятиву і вдивляємося в нашу ціль. Окреслюємо її. Стріла повинна влучити. Між наміром та результатом відбувається дія. А точніше – бездіяльність. Бо ми просто відпускаємо тятиву і насолоджуємося польотом стріли. На результат вже неможливо вплинути. Стріла летить. Ми споглядаємо. Влучить вона чи ні, тепер це нас вже не обходить. Буде ще один намір. Ще одна дія. Ще одна ціль. І знову буде натягнута тятива. podcaster.org.ua no 38:40 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46777-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Вісім «Щедриків» (Дощане Радіо #13) http://podcaster.org.ua/2014/01/13/visim-schedrykiv-doschane-radio-13/ http://podcaster.org.ua/2014/01/13/visim-schedrykiv-doschane-radio-13/#comments Mon, 13 Jan 2014 08:15:32 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46780

Вісім інтерпретацій “Щедрика” – популярної різдвяної мелодії українського походження, відомої також як “Carol of the Bells”. Плейлист: Микола Леонтович – Щедрик John Williams – Carol Of The Bells Пікардійська Терція – Щедрик Fairlane Acoustic – Carol of the Bells Олег Скрипка – Щедрик Barlow Girl – Carol Of The Bells ManSound – Щедрик Angels Of [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2014/01/13/visim-schedrykiv-doschane-radio-13/feed/ 0 Вісім інтерпретацій "Щедрика" – популярної різдвяної мелодії українського походження, відомої також як "Carol of the Bells". - Плейлист: Микола Леонтович – Щедрик John Williams – Carol Of The Bells Пікардійська Терція – Щедрик Вісім інтерпретацій "Щедрика" – популярної різдвяної мелодії українського походження, відомої також як "Carol of the Bells". Плейлист: Микола Леонтович – Щедрик John Williams – Carol Of The Bells Пікардійська Терція – Щедрик Fairlane Acoustic – Carol of the Bells Олег Скрипка – Щедрик Barlow Girl – Carol Of The Bells ManSound – Щедрик Angels Of Venice - Carol Of The Bells (OST Home Alone) podcaster.org.ua no 27:51 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46780-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
З Новим Роком! (Дощане Радіо #11) http://podcaster.org.ua/2013/12/31/z-novym-rokom-doschane-radio-11/ http://podcaster.org.ua/2013/12/31/z-novym-rokom-doschane-radio-11/#comments Tue, 31 Dec 2013 11:00:49 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46695

Рік, що минає, був досить непростим, але все завжди змінюється і я вірю, що всі зміни завжди на краще. Дощане Радіо вітає Тебе з Новим Роком та Різдвом Христовим! Нехай збудуться всі Твої заповітні мрії! Плейлист: Simon & Garfunkel – The Sound of Silence Soul Asylum – Runaway Train Kings of Convenience – I Don’t [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/12/31/z-novym-rokom-doschane-radio-11/feed/ 3 Рік, що минає, був досить непростим, але все завжди змінюється і я вірю, що всі зміни завжди на краще. Дощане Радіо вітає Тебе з Новим Роком та Різдвом Христовим! Нехай збудуться всі Твої заповітні мрії! - Плейлист: Рік, що минає, був досить непростим, але все завжди змінюється і я вірю, що всі зміни завжди на краще. Дощане Радіо вітає Тебе з Новим Роком та Різдвом Христовим! Нехай збудуться всі Твої заповітні мрії! Плейлист: Simon & Garfunkel - The Sound of Silence Soul Asylum - Runaway Train Kings of Convenience - I Don't Know What I Can Save You From Duran Duran - Come Undone Enya - Caribbean Blue The Cat Empire - The Lost Song Depeche Mode - Useless (K&D Session) Neil Young - Heart Of Gold Mari Boine - Vuoi Vuoi Mu (Vuoi Vuoi Me) Bang Gang - It's Allright Brazzaville - Green Eyed Taxi Bruce Springsteen - The River Mamas and Papas - California Dreamin Little Cow - Hey What's New podcaster.org.ua no 56:24 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46695-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Бесіда з філософом Юрієм Суликом (Дощане Радіо #10) http://podcaster.org.ua/2013/12/30/besida-z-filosofom-yurijem-sulykom-doschane-radio-10/ http://podcaster.org.ua/2013/12/30/besida-z-filosofom-yurijem-sulykom-doschane-radio-10/#comments Mon, 30 Dec 2013 00:27:52 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46675

Бесіда за участі філософа Юрія Сулика, записана 24 грудня 2013 року в івано-франківському йога-центрі. Я: Яку роль відіграє у житті людини ритм? Ю.С.: Життя постійно диктує різні ритми і людина повинна вміти змінювати його аби пристосуватися до нового, таким чином уникаючи дисгармонії. Я: І людина шукає себе, аби позбутися страждань, які породжує дисгармонія? Ю.С.: Ніцше [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/12/30/besida-z-filosofom-yurijem-sulykom-doschane-radio-10/feed/ 0 Бесіда за участі філософа Юрія Сулика, записана 24 грудня 2013 року в івано-франківському йога-центрі. - Я: Яку роль відіграє у житті людини ритм? Ю.С.: Життя постійно диктує різні ритми і людина повинна вміти змінювати його аби пристосуватися до... Бесіда за участі філософа Юрія Сулика, записана 24 грудня 2013 року в івано-франківському йога-центрі. Я: Яку роль відіграє у житті людини ритм? Ю.С.: Життя постійно диктує різні ритми і людина повинна вміти змінювати його аби пристосуватися до нового, таким чином уникаючи дисгармонії. Я: І людина шукає себе, аби позбутися страждань, які породжує дисгармонія? Ю.С.: Ніцше казав «Потрібно носити в собі хаос аби народити танцюючу зірку». Тобто людина повинна дійти до певного критичного рівня ускладнення аби зрозуміти, що саме в простоті сила. Людина – це взагалі досить дивна істота, яка рухається від своєї тваринної сутності у невідомому напрямі. Я: Людина як місток між мавпою та надлюдиною? Ю.С.: Це якщо по Ніцше. З однієї сторони можна порівнювати людину з раковою пухлиною, яка відійшла від своєї природи, з іншої сторони людина постійно прагне чогось вищого. Я: Це цікаво. Наприклад, можна розглядати людину як нейрон, як частку свідомості нервової системи планети Земля. Але чому процес розвитку людини такий хворобливий? Чому у житті так багато страждань? Ю.С.: Згідно східного світогляду страждання – це і є синонім життя. Людина може себе задурювати, але по факту ми всі народжуємося, старіємо і помираємо. Я: А як же, наприклад, Будда, який став просвітленим і тим самим позбавився будь-яких страждань? Ю.С.: Людина, що знаходиться в стані нірвани, просвітлення, самадхі – це людина, що незалежна від майї (матерії). Тобто звичайною людиною керує матерія, яка нас оточує, і саме матерія задає ритм, просвітлена людина скоріше вже навпаки – сама задає ритм матерії. При бажанні. Для просвітленої людини матерія вже не відіграє значної ролі, тому що вона пізнала вже значно щось більше. Найвищий рівень – це повне просвітлення (те, що називають метасамадхі чи нірвікальпа-самадхі), розчинення людини як особистості. Я: Отже, людина повинна знайти свій ритм та вміти його підтримувати, а все інше, в тому числі і просвітлення, згодом прийде. Головне - це навчитися слухати своє серце. Ю.С.: Для кожної людини істинним є той шлях, яким веде її серце. Я: На днях я ходив на другу частину «Гобіта» і ось що собі подумав: чому люди не можуть жити так просто як, наприклад, ті самі гобіти, а не постійно заморочуватися на рахунок дієт, здорового способу життя, сенсу існування, пошуку себе і т.д.? Ю.С.: Взагалі я противник заморочуватися. Харчуванням чи ще чимсь іншим. Я роблю те, що мені подобається і отримую від цього вдоволення. І це, на мою думку, правильний шлях, тільки от багато людей відійшли від своєї природи, відчуттів свого тіла. Сучасна людина перейшла до надмірностей, які їй пропонує прогрес, і тепер їй потрібно знову згадати, і не на рівні теорії, а на рівні свого тіла, що є правильним. І тоді людина сама починає себе коригувати. Наприклад, переходить з кави на трав’яний чай, хоче більш чи менш калорійну їжу і т.д. Я прихильник того, що кожна людина повинна створити відповідні умови для свого тіла, аби проявилося все закладене в ньому. Хатха-йога як варіант чудовий, принаймні іншої альтернативи я не знаю. Я: Тобто йога – це налагодження контакту зі своєю сутністю, зі своєю природою? Ю.С.: Так. На роботі, в сім’ї людина все робить автоматично, робить так, як це прийнято, по-стандартах, але потім приходить до нас і починає себе слухати. Це помічає більшість з тих, хто ходить до нас певний час. Наприклад, людина позаймалася у нас рік, йде на шашлик і відчуває, що вже якось не хоче вона їсти м’ясо. (П’ємо чай) Ю.С.: А якої світоглядної концепції дотримуєшся ти? Я: На мій погляд кожна людина повинна пройти свій шлях і тим самим створити власну концепцію. Ю.С.: Але чи не буде це «вигадуванням велосипеду» і чи не буде людині шкода часу, якого вже не повернеш? Я: Думаю, що не буде, тому що сенс життя власне і полягає в тому, аби не просто шукати сенс, але створити його індивідуально, самотужки. Я не вірю в те, що можна вчитися на чужих помилках. Поки три рази не опечешся, нічому не навчишся, як на мене. Ю.С. podcaster.org.ua no 41:50 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46675-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Зима в Мумі-Долі (Дощане Радіо #9) http://podcaster.org.ua/2013/12/30/zyma-v-mumi-doli-doschane-radio-9/ http://podcaster.org.ua/2013/12/30/zyma-v-mumi-doli-doschane-radio-9/#comments Mon, 30 Dec 2013 00:25:20 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46672

- Щось запахло вже снігом, – зауважив Нюхмумрик. Наступного ранку випав перший сніг, присипав усе навколо маленькими колючими сніжинками. Сніг падав увесь день. Побіліла земля, від’їзд двох подружок, чисто прибраний будинок – усе це наклало на день печать нерухомості та задуми. Гемуль, задерши голову, розглядав своє дерево, відпиляв шматок від дошки та так його й [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/12/30/zyma-v-mumi-doli-doschane-radio-9/feed/ 0 - Щось запахло вже снігом, - зауважив Нюхмумрик. Наступного ранку випав перший сніг, присипав усе навколо маленькими колючими сніжинками. Сніг падав увесь день. Побіліла земля, від’їзд двох подружок, чисто прибраний будинок – усе це наклало на день п... - Щось запахло вже снігом, - зауважив Нюхмумрик. Наступного ранку випав перший сніг, присипав усе навколо маленькими колючими сніжинками. Сніг падав увесь день. Побіліла земля, від’їзд двох подружок, чисто прибраний будинок – усе це наклало на день печать нерухомості та задуми. Гемуль, задерши голову, розглядав своє дерево, відпиляв шматок від дошки та так його й покинув. Стояв собі й дивився. Інколи заходив до будинку, щоб постукати по барометру. Того вечора на небі не було ані хмаринки. Під лапками мудрика хрустіла тоненька крига, коли він простував садом. Долина мумі-тролів повнилася студеною тишею, сніг побілив схили навколишніх гір. Чорне небо усіялося зорями, мільйонами мерехтливих іскристих діамантів. То були зимові зорі, холодні мов крижинки. - Ось і прийшла зима, - сказав мудрик, заходячи до кухні. Коли Дядько-панько заліг у зимовий сон в одежній шафі, у Долині стало ще тихіше. Інколи чутно було, як Гемуль стукає молотком на клені або рубає дрова біля дровітні. А поза тим панувала цілковита тиша. Мешканці будинку віталися одне з одним уранці і бажали на добраніч увечері, але розмовляти їм не хотілося. Час від часу хтось навідувався до комори попоїсти. Кавник цілими днями стояв на плиті, щоб не холонула кава. Тиша в Долині була, власне кажучи, дуже приємною і заспокійливою, а мешканці будинку, рідше зустрічаючись одне з одним, ще більше зріднилися. З кожним днем холодніло дедалі більше. А одного ранку сталася несподіванка: підлога дерев’яної хатинки завалилася, і великий клен стояв тепер такий, як до будови, розпочатої Гемулем. Вони стояли утрьох під кленом – Гемуль, Нюхмумрик й мудрик – і дивилися на руйнацію. - Можливо, Мумі-татові, - несміливо озвався мудрик, - буде більше до вподоби сидіти на гілці, ніж на підлозі хатинки. - Мабуть, твоя правда, - погодився Гемуль. – Це було би більше у його стилі, чи не так? Я міг би прибити цвях на стовбурі для штормового ліхтаря, але, як на мене, він матиме природніший вигляд, коли висітиме на гілці. Друзі подалися до кухні випити кави. Цього разу вони кавували разом, товариством, навіть підставки поставили під горнята. - Як зближує нещастя… - поважно мовив Гемуль, помішуючи ложечкою в своєму горнятку. – Що ми тепер будемо робити? - Чекати, - відповів мудрик. - Одне мені дивно, - зауважив Гемуль. – Іноді мені здається, що все, що ми говоримо, робимо, усе, що тут відбувається, уже було колись раніше... А вам? Ви розумієте, про що я кажу? Немає нічого нового під сонцем. Плейлист: Sigur Rós - Sé Lest Sigur Rós - Heysátan Elsiane - Across the Stream Sigur Rós - Ágætis Byrjun Sigur Rós - Samskeyti Elsiane - Mend (To Fix, To Repair) Elsiane - Vaporous Sigur Rós - Vaka podcaster.org.ua no 47:09 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46672-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Бесіда з філософом Артуром Сіренком (ч.1) (Дощане Радіо #8) http://podcaster.org.ua/2013/12/17/besida-z-filosofom-arturom-sirenkom-ch-1-doschane-radio-8/ http://podcaster.org.ua/2013/12/17/besida-z-filosofom-arturom-sirenkom-ch-1-doschane-radio-8/#comments Tue, 17 Dec 2013 18:22:23 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46385

Перша частина бесіди з івано-франківським філософом Артуром Сіренком, записана в кнайпі «Войцех» 15 грудня 2013 року. У цій частині ми дізнаємося, що означає бути європейцем та окреслимо відмінності східного та західного типу цивілізації. Я: Що для Вас означає бути європейцем? А.С.: В старі добрі часи слова «європеєць» і «християнин» були синонімами. Пізніше, у XVIII-XIX століттях [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/12/17/besida-z-filosofom-arturom-sirenkom-ch-1-doschane-radio-8/feed/ 0 Перша частина бесіди з івано-франківським філософом Артуром Сіренком, записана в кнайпі «Войцех» 15 грудня 2013 року. У цій частині ми дізнаємося, що означає бути європейцем та окреслимо відмінності східного та західного типу цивілізації. - Перша частина бесіди з івано-франківським філософом Артуром Сіренком, записана в кнайпі «Войцех» 15 грудня 2013 року. У цій частині ми дізнаємося, що означає бути європейцем та окреслимо відмінності східного та західного типу цивілізації. Я: Що ... podcaster.org.ua no 24:25 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46385-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Чорний Ворон Василь Шкляр (Дощане Радіо #7) http://podcaster.org.ua/2013/12/17/chornyj-voron-vasyl-shklyar-doschane-radio-7/ http://podcaster.org.ua/2013/12/17/chornyj-voron-vasyl-shklyar-doschane-radio-7/#comments Tue, 17 Dec 2013 18:18:09 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46371

Досі не можу собі пояснити, що то за радість така була перед кожним боєм, яка тремтіла в усьому тілі, мовби жива істота. Серце співало, в очах розвиднялося, лоскіт бігав долонями. Оце як є твердий рішенець, що сьогодні виступаємо, чи хай там навіть узавтра, то вже місця собі не знаходиш, щось аж трусить тобою зсередини. Я [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/12/17/chornyj-voron-vasyl-shklyar-doschane-radio-7/feed/ 1 Досі не можу собі пояснити, що то за радість така була перед кожним боєм, яка тремтіла в усьому тілі, мовби жива істота. Серце співало, в очах розвиднялося, лоскіт бігав долонями. Оце як є твердий рішенець, що сьогодні виступаємо, Досі не можу собі пояснити, що то за радість така була перед кожним боєм, яка тремтіла в усьому тілі, мовби жива істота. Серце співало, в очах розвиднялося, лоскіт бігав долонями. Оце як є твердий рішенець, що сьогодні виступаємо, чи хай там навіть узавтра, то вже місця собі не знаходиш, щось аж трусить тобою зсередини. Я бачив, що так було не тільки зі мною, кожного з нас постигала ця втіха, тільки всяк переживав її по-своєму. Той походжав, як півень, той начищав уже вкотре рушницю, ще хтось мугикав-насвистував, а той сидів непорушно — тільки очі горіли лихим вогнем. А коли раптом бій відміняли, напосідало таке, якби ото молодиця враз відмовила тобі в останню хвилину і ти залишився сам на сам зі своїм хотінням. Я прийшов до сліпої Євдосі, котра вміла забрати біль із людського тіла, вміла навіть зцілити душу, прийшов і сказав: «Забери у мене, Євдосю, дві штуки нетребні, вийми їх із моєї душі, аби й знаку не зосталося». — «Які такі штуки нетребні?» — тихо всміхнулася невидющими очима Євдося, як усміхаються сліпі. «Страх і жаль, — сказав я. — Вийми з мене насамперед страх, тоді жаль». — А вона похитала головою: «Не можна без цього зборонцеві, без страху й жалю швидко себе загубиш», — сказала тоді сліпа Євдося, і я ще не раз пригадаю її слова. Ніхто не знає, де й коли доля пошле йому найщасливіші дні, а я знав: ось вони зараз попереду, майже два тижні, які я проведу з коханою жінкою. Господи, це ж так багато! День у день ми будемо поруч, будемо разом ночами, я дивитимуся, як вона спить, дихає, як усміхається, говорить, як сповиває дитину… Я вивезу їх із цього пекла, залишу їх там, у безпеці, а сам повернуся назад і пробуватиму в лісі доти, поки зі мною буде хоч один козак. А потім… якщо долі забагнеться мене вберегти (всякі дива бувають на світі), я знайду їх, присягаюся Богом, знайду, і ми розпочнемо нове життя там, куди я піду не з чужим ім'ям і ганьбою, а з легендою. Усе минає, крутиться-віється, та потім на коло своє вертається, думав крізь сон старезний ворон, що ночував у розсосі петрівчаної груші, теж такої старезної, що сієї весни лиш де-не-де виключила зав'язь. Він прожив заледве не триста літ, і це був щасливий рідкісний випадок, бо якщо природа й подарувала їм, воронам, таке довголіття, насправді мало хто дотягував і до ста. Більшість гинули ще замолоду від голоду й холоду, від хвороб, що повсякчас переслідували вороняче плем'я. Особливо ж недуги чіплялися до їхніх ніг, які часто підводили, — виходило так, що коли тобі дано крила, то ніг і не треба; а якоїсь зими линув дощ, потім зненацька вдарили морози й кригою скували воронам мокрі крила так, що вони не могли літати й дибали по землі немічними ногами, поки їх не переловили лиси. Ворон тоді врятувався, заховавшись у порожню лисячу нору, його не знайшли, бо ніхто ж не шукає добра у себе під носом. Так ось і в цьому краї: скільки ворон себе пам'ятає, сюди лізуть та й лізуть якісь заволоки, а люди тутешні змушені покидати домівки і йти до лісу, щоб боронити свій край; приплентачі ж сунуть і сунуть хмарами — йдуть пішо, їдуть на конях, на возах, навіть придумали такі залізні полози, якими біжать цілі хати, напхані людом, ще й курить над тими хатами. Двісті літ тому їх не було, але коїлося тут те саме, думав ворон, скрізь панували приблуди, тутешні сміливці святили в лісах ножі, тепер вони знов об'явилися, бо все вертає на коло своє і нічого нового немає під сонцем; люди схильні чинити зло, і, скільки ворон себе пам'ятає, те зло брало гору; люди — чудернацькі створіння, вони постійно вбивають одне одного, тоді як ворони й кігтиком не зачеплять живої істоти, ось і він, чорний ворон, навіть за найлютішої голоднечі не задер ні горобця, ні найдрібнішого мишеняти. Дохлятину, стерво, падло — так, їв, навіть викльовував очі з трупів, бо їх все одно не підняти й не оживити. Смерть є смерть, думав ворон. Десь і моя походжає вже недалечко. Ворон розгорнув полотнину. На ній було вигаптувано срібною заполоччю герб-тризуб у терновому вінку. podcaster.org.ua no 39:37 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46371-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Лист до Українця (Дощане Радіо #6) http://podcaster.org.ua/2013/12/01/lyst-do-ukrajintsya-doschane-radio-6/ http://podcaster.org.ua/2013/12/01/lyst-do-ukrajintsya-doschane-radio-6/#comments Sun, 01 Dec 2013 09:26:14 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46112

Це лист простого українця до українця, брата до брата, товариша до товариша, сусіда до сусіда, людини до людини! В цю мить у кожного з нас є нагода нарешті розібратися в собі, відокремити світло від пітьми і зробити власний вибір! Будь-яке коливання означатиме подальше перебування в сутінках. Можеш бути фізично поруч з усіма – будь! можеш [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/12/01/lyst-do-ukrajintsya-doschane-radio-6/feed/ 1 Це лист простого українця до українця, брата до брата, товариша до товариша, сусіда до сусіда, людини до людини! В цю мить у кожного з нас є нагода нарешті розібратися в собі, відокремити світло від пітьми і зробити власний вибір! Це лист простого українця до українця, брата до брата, товариша до товариша, сусіда до сусіда, людини до людини! В цю мить у кожного з нас є нагода нарешті розібратися в собі, відокремити світло від пітьми і зробити власний вибір! Будь-яке коливання означатиме подальше перебування в сутінках. Можеш бути фізично поруч з усіма – будь! можеш поширювати інформацію – поширюй! вмієш молитися – молись! будь просто думкою поруч. Але зроби свій вибір. Це найбільше, що ти можеш зробити для України. І тоді, коли твої діти питатимуть тебе про ці дні, ти без остраху скажеш їм, що також вніс посильну лепту до їх європейського майбутнього. Слава Україні! podcaster.org.ua no 2:05 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46112-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Ти і Європа (Дощане Радіо #5) http://podcaster.org.ua/2013/11/28/ty-i-evropa-doschane-radio-5/ http://podcaster.org.ua/2013/11/28/ty-i-evropa-doschane-radio-5/#comments Thu, 28 Nov 2013 09:32:19 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=46066

В карпатських оповідях багато важить історія про такого собі чоловіка, який врешті потрапив до небесної брами. Замість стукати, він почав грати на скрипці. Коли ж святий Петро запитав, хто там, чоловік відповів – «Я». Не став ніяк пояснювати більше, бо що ще більшого можна сказати поза цим «То я». У цій короткій відповіді – ціла [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/11/28/ty-i-evropa-doschane-radio-5/feed/ 1 Дощане Радіо В карпатських оповідях багато важить історія про такого собі чоловіка, який врешті потрапив до небесної брами. Замість стукати, він почав грати на скрипці. Коли ж святий Петро запитав, хто там, чоловік відповів – «Я». Не став ніяк пояснювати більше, В карпатських оповідях багато важить історія про такого собі чоловіка, який врешті потрапив до небесної брами. Замість стукати, він почав грати на скрипці. Коли ж святий Петро запитав, хто там, чоловік відповів – «Я». Не став ніяк пояснювати більше, бо що ще більшого можна сказати поза цим «То я». У цій короткій відповіді – ціла історія Європи. Кілька тисяч років цей кут світу поволі йшов до спроможності сказати щось таке на порозі життя вічного. Кілька тисяч років грецька, римська, юдейська і христова епоха виплекувала таку фразу, яка видалася найприроднішою простому і невидатному горянинові, коли він зустрівся зі справжньою необхідністю якось означити себе і свій прихід. Йому видавалося це цілком нормальним, бо він не міг знати, скільки мільйонів різних «я», розтягнутих у часі, стоїть за його спиною. Бо Європа – це тривання безлічі спроб, уроків, помилок і ініціатив. Незважаючи на те, яким був вибір, він завжди мусив бути власним. З одного боку – знаєш про усі імперативи, про заповіді і рекомендації, повчальні приклади і аргументи, з іншого – лише тобі вирішувати, як з ними поводитися. Європейськість, таким чином, визначається відважністю наважитися на те, щоби вибирати. Фатум у його глибинному значенні втрачає свій сенс. Бо навіть у тих випадках, коли нема жодного виходу, завжди є ще принаймні один вихід. У цьому сенсі Європа цінна тим, що вона не дає можливості прожити безслідно. Вчинок нанизується на вервицю вчинків і уможливлює безмір наступних вчинків. Якщо ти уважний. Якщо живеш настільки усвідомлено, що бачиш течію у тій пригорщі води, яка видається малою і незначною, але найбільшою і найпотрібнішою, коли її п’єш тепер. Європа вчить не боятися сказати – то є я. Вона взагалі вчить не боятися, бо стільки вже було і невідомо, як буде, але врешті закінчиться тільки отим запитанням – хто там? Зрозуміло, що відповісти на це єдине вагоме питання можна лише самому. Дитинні мрії про те, аби самому не відповідати, розсипаються, як дитинні мрії. Ніхто інший і ніщо інше – ні отець, ні ненька, ні діти, ні побратими, ні група, ні банда, ні нація, ні енциклопедія, ні уряд, ні улюблений пес, ні тайна поліція, ні навіть та сорочка, що найближча до тіла – не скажуть замість тебе: то я. Тому треба щось робити самому. Хоча би пробувати. Щось вибирати, щось відкидати, щось приймати, щось заперечувати, але робити. (Тарас Прохасько)   Плейлист: Silly Wizard - If I was a Blackbird Shirley Collins & Dolly Collins - Ca' The Yowes Cliar - Cailleach an Airgid The Irish Rovers - Drunken Sailor Brian Finnegan - Marga's Andy M. Stewart - Brighidin Ban Mo Store The Tannahill Weavers - The Unicorn Set Підписатися на Дощане Радіо podcaster.org.ua no 37:10 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=46066-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Туве Янсон і Музика Ісландії. Частина Друга (Дощане Радіо #4) http://podcaster.org.ua/2013/11/21/tuve-yanson-i-muzyka-islandiji-chastyna-druha-doschane-radio-4/ http://podcaster.org.ua/2013/11/21/tuve-yanson-i-muzyka-islandiji-chastyna-druha-doschane-radio-4/#comments Thu, 21 Nov 2013 07:10:59 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=45926

У лісі туман нагадував білу стелю без кінця і краю, яку підтримували чорні стовбури дерев – урочистий краєвид, немов створений для тиші. Гемуль думав про свого човна. Він мовчки плівся за Нюхмумриком до самого моря. Нарешті все знову стало для нього простим і зрозумілим… На пристані нічого не змінилося. Сизий туман завис над водою, зм’якшуючи [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/11/21/tuve-yanson-i-muzyka-islandiji-chastyna-druha-doschane-radio-4/feed/ 0 Дощане Радіо У лісі туман нагадував білу стелю без кінця і краю, яку підтримували чорні стовбури дерев – урочистий краєвид, немов створений для тиші. Гемуль думав про свого човна. Він мовчки плівся за Нюхмумриком до самого моря. У лісі туман нагадував білу стелю без кінця і краю, яку підтримували чорні стовбури дерев – урочистий краєвид, немов створений для тиші. Гемуль думав про свого човна. Він мовчки плівся за Нюхмумриком до самого моря. Нарешті все знову стало для нього простим і зрозумілим… На пристані нічого не змінилося. Сизий туман завис над водою, зм’якшуючи все навколо: і берег, і повітря, і тишу. - Знаєш, що я відчуваю? скрикнув Гемуль. – Щось таке… щось таке незвичайне! У мене більше не болять вуха! Гемулеві раптом захотілося довіритися Нюхмумрикові, розповісти про свої намагання упорядкувати все навколо, щоби й іншим добре жилося, але від збентеження він не знаходив потрібних слів. Нюхмумрик простував далі. Уздовж піщаного пляжу, скільки сягало око, тягнувся темний вал усілякого непотребу, винесеного на берег штормом та припливом. Почорнілі, обважнілі від води дошки та цурпалки з іржавими цвяхами і покрученими залізними скобами лежали від нагорненими водоростями і всохлою осокою. - Тут пройшов буревій, - зауважив Нюхмумрик. - Я докладаю всіх зусиль! – вигукнув позад нього Гемуль, продовжуючи уголос якісь свої думки. – Мені так страшенно багато чого хочеться. Нюхмумрик звично чмихнув собі під ніс, а це означало, що він почув, але немає чого додати. Під настилом на піщаному дні вигойдувалася у такт хвилям коричнева маса. То були вирвані штормом водорості. Туман нараз зник, оголивши найпустельніше на всій землі узбережжя. Чепурулина риба була готова рівно о другій. Вона запекла її у великому світло-брунатному духмяному пудингу. Уся кухня затишно і заспокійливо пахтіла їжею. Кухня стала бастіоном надійності та безпеки, потаємним серцем будинку, його найглибшим ядром, де нікому нічого не загрожує. Після обіду Нюхмумрик, припаливши люльку, рушив до моря. Він ішов поволі, вперше відчувши себе на самоті з собою. Тепер, пізньої осені, вечори були дуже темними. Нюхмумрик награвав у наметі якусь гарну незнайому мелодію. Чепуруля мала музичний слух, хоча ніхто, навіть вона сама про це не здогадувалися. Вона слухала, затамувавши подих і забувши про всі свої страхи. Гемуль вмить збагнув, що треба робити: він побудує для Мумі-тата дім у гіллі великого клена! Від утіхи Гемуль аж розсміявся. Звичайно, дерев’яний дім! Високо над землею, між міцними чорними гілками, з штормовим ліхтарем під стелею, подалі від родини… Мумі-тато заживе вільним, сповненим пригод життям. Там вони сидітимуть удвох, слухатимуть, як потрясає стінами прикрий південно-західний вітер і вестимуть мудрі бесіди, нарешті вестимуть бесіди… Плейлист: Seabear - I Sing I Swim múm - There Is A Number Of Small Things múm - The Ballad Of The Broken Birdie Records múm - Smell Memory Sigur Rós - Starálfur múm - Green Grass Of Tunnel Sigur Rós - Untitled #3 (Samskeyti) múm - Don't Be Afraid, You Have Just Got Your Eyes Closed Seabear - Libraries Підписатися на Дощане Радіо podcaster.org.ua no 55:12 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=45926-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Туве Янсон і Музика Ісландії. Частина Перша (Дощане Радіо #3) http://podcaster.org.ua/2013/11/15/tuve-yanson-i-muzyka-islandiji-chastyna-persha-doschane-radio-3/ http://podcaster.org.ua/2013/11/15/tuve-yanson-i-muzyka-islandiji-chastyna-persha-doschane-radio-3/#comments Thu, 14 Nov 2013 21:39:29 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=45882

Увечері, коли навколишні мешканці розбрідалися по домівках і над затокою западала тиша, мудрик любив розважати себе власними вигаданими історіями. Він заколисував себе ними до сну, а наступного вечора продовжував розповідь або починав спочатку… Гемуль розмахував лапами і почувався, як отой у пісні, що самотньо брів під дощем за сотні миль від рідного дому, вільний і [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/11/15/tuve-yanson-i-muzyka-islandiji-chastyna-persha-doschane-radio-3/feed/ 1 Дощане Радіо Увечері, коли навколишні мешканці розбрідалися по домівках і над затокою западала тиша, мудрик любив розважати себе власними вигаданими історіями. Він заколисував себе ними до сну, а наступного вечора продовжував розповідь або починав спочатку… Увечері, коли навколишні мешканці розбрідалися по домівках і над затокою западала тиша, мудрик любив розважати себе власними вигаданими історіями. Він заколисував себе ними до сну, а наступного вечора продовжував розповідь або починав спочатку… Гемуль розмахував лапами і почувався, як отой у пісні, що самотньо брів під дощем за сотні миль від рідного дому, вільний і незалежний ні від кого. Щастя переповнювало Гемуля. Невдовзі його почастують гарячою кавою на ганку!   Десь за кілометр на схід від Долини Мумі-тролів Гемуль зійшов до річки. Він замислено дивився на стрімку течію, і подумав, що життя таке ж, як ріка. Хтось повільно пливе, інші рвуться вперед, а ще інші котяться шкереберть.   Гемуль стояв посеред кухні з гасовою лампою в лапі і думав, яка ж це прикра і невдячна справа витягати матрац, шукати місце, де б його покласти, роздягатися й усвідомлювати, що ще один день перейшов у ніч. «Як же так? – дивувався він. Увесь день я був таким веселим і життєрадісним. То в чому ж тепер справа?»   У наметі було темно. Нюхмумрик виліз зі свого спального мішка. Оті загублені п’ять тактів не наблизилися ані трішки. Жодного натяку на музику. Зовні було зовсім тихо, дощ ущух. Нюхмумрик вирішив посмажити шматок свинини і пішов до дровітні за дровами.   Доки спроквола розвиднювалося, а листопадова ніч переходила в ранок, з моря прийшов туман. Він повз угору схилами й скочувався уділ по інший бік гірських кряжів, по вінця заповнюючи долини. Нюхмумрик налаштувався прокинутися рано, щоб мати кілька годин лише для себе. Ватра давно погасла, але він не мерз. Нюхмумрик володів простим, однак рідкісним мистецтвом зберігати власне тепло: він зібрав його навколо себе і лежав дуже тихо, намагаючись не задрімати.   Плейлист: Sigur Rós - Untitled #1 (Vaka) Sigur Rós - Svefn-G-Englar Seabear - Cat Piano múm - We Have A Map Of The Piano Sigur Rós - Flugufrelsarinn Seabear - Hands Remember múm - I'm 9 Today Підписатися на Дощане Радіо podcaster.org.ua no 43:41 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=45882-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Мудрий Кіт на ймення Фабріціо Патерліні (Дощане Радіо #2) http://podcaster.org.ua/2013/11/06/mudryj-kit-na-jmennya-fabritsio-paterlini-doschane-radio-2/ http://podcaster.org.ua/2013/11/06/mudryj-kit-na-jmennya-fabritsio-paterlini-doschane-radio-2/#comments Wed, 06 Nov 2013 15:21:57 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=45771

  На підвіконні сидить кіт. Я дивлюся на нього, а він – на людей за вікном. Ми здатні годинами ось так сидіти, дивитися один на одного, і всім нам буде зовсім не нудно. Ні мені, ні моєму котові, ні людям за вікном, які одвічно кудись спішать… Сидіти біля озера на сухій траві було дуже комфортно. [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/11/06/mudryj-kit-na-jmennya-fabritsio-paterlini-doschane-radio-2/feed/ 4 Дощане Радіо   - На підвіконні сидить кіт. Я дивлюся на нього, а він – на людей за вікном. Ми здатні годинами ось так сидіти, дивитися один на одного, і всім нам буде зовсім не нудно. Ні мені, ні моєму котові, ні людям за вікном, які одвічно кудись спішать… -   На підвіконні сидить кіт. Я дивлюся на нього, а він – на людей за вікном. Ми здатні годинами ось так сидіти, дивитися один на одного, і всім нам буде зовсім не нудно. Ні мені, ні моєму котові, ні людям за вікном, які одвічно кудись спішать… Сидіти біля озера на сухій траві було дуже комфортно. Молоді мами вигулювали своїх діточок. Хтось вигулював свого пса. Я спостерігав за качками, які плавали та купалися в променях осіннього сонця. Вода в озері була достатньо прозорою, аби бачити водорості, рибу та й саме дно, застлане дубовим листям. Один з сухих дубових листків приземлився зовсім поруч. Я трохи покрутив його в руці, а потому обережно підніс до рота та відкусив невеликий шмат. Вдень він працював, робив те, що накажуть, а ввечері, коли залишався на самоті, лежав з відкритими очима і прислухався. Мав ще достатньо сил, але найбільше чомусь йому хотілося лежати з вимкнутим світлом на підлозі і слухати, як тече по батареях вода. Він бачив у цьому якийсь особливий сенс, відомий лише одному йому. Деколи він запалював лампадку і вона палала червоним рівним світлом. Він дивився на це світло і щось собі там думав. Лежав калачиком біля гарячої батареї і думав про те, що Земля – це такий великий корабель, який одного дня обов’язково кудись пристане. І що він тут лише пасажир, отож особливих талантів, окрім терпіння, йому не потрібно. Перед своїм тихим відходом мій дідо закликав мене, дав мені свого кота і мовив: «Пам’ятай, сину – все, що тобі потрібно, є завжди з тобою, поруч тебе. Тому йди, йди вперед і ніколи ні за чим не жалкуй і нічого не бійся» Я з вдячністю прийняв слова мого діда, хоча тоді мало що зрозумів. Минув час, і я побачив, що ми всі кудись йдемо, блукаємо в пошуках кращої долі. І лише мій кіт нічого не шукає. І не боїться заблукати. Куди б він не пішов – для нього це буде лише ще одна мандрівка додому – назустріч тихому світлу у власних грудях. Я підхожу до свого вікна. Ось школа, церква, стара верба, десь там автобусна зупинка. Ми потрібні один одному. Мені потрібен мій кіт. Котові потрібні люди за вікном. А людям потрібен я. Зовсім скоро я вийду на вулицю та зіллюся з усіма. І лише мій кіт буде незворушно сидіти та спостерігати, як ми все більше і більше прискорюємося. Я знаю, для нього це дуже важливо. Аби хтось за його вікном завжди стурбовано кудись поспішав… Плейлист: Fabrizio Paterlini - Girasoli e lavanda Fabrizio Paterlini - Deja vu Fabrizio Paterlini - Week #10 Fabrizio Paterlini - Frozen river (part II) Fabrizio Paterlini - Fragments Found Fabrizio Paterlini - Pensiero notturno Fabrizio Paterlini - Still travelling Fabrizio Paterlini - Week #4  Підписатися на Дощане Радіо podcaster.org.ua no 30:22 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=45771-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
Туве Янсон і Скандинавський Джаз (Дощане Радіо #1) http://podcaster.org.ua/2013/11/01/doschane-radio-001-tuve-yanson-i-skandynavskyj-dzhaz/ http://podcaster.org.ua/2013/11/01/doschane-radio-001-tuve-yanson-i-skandynavskyj-dzhaz/#comments Thu, 31 Oct 2013 23:27:49 +0000 http://podcaster.org.ua/?p=45647

  Одного дня на світанку Нюхмумрик прокинувся у своєму наметі в Долині Мумі-тролів і відчув, що у повітрі запахло осінню.. Зміна пір року відбувається зненацька. Нараз усе стає інакшим. Той, кого чекає далека дорога, дорожить кожною хвилиною, поспіхом витягає з землі кілочки намету, гасить грань у ватрі, квапиться, щоб ніхто його не затримував зайвими розпитуваннями, [...]]]>
http://podcaster.org.ua/2013/11/01/doschane-radio-001-tuve-yanson-i-skandynavskyj-dzhaz/feed/ -1 Дощане Радіо   - Одного дня на світанку Нюхмумрик прокинувся у своєму наметі в Долині Мумі-тролів і відчув, що у повітрі запахло осінню.. - Зміна пір року відбувається зненацька. Нараз усе стає інакшим. Той, кого чекає далека дорога, дорожить кожною хвилиною,   Одного дня на світанку Нюхмумрик прокинувся у своєму наметі в Долині Мумі-тролів і відчув, що у повітрі запахло осінню.. Зміна пір року відбувається зненацька. Нараз усе стає інакшим. Той, кого чекає далека дорога, дорожить кожною хвилиною, поспіхом витягає з землі кілочки намету, гасить грань у ватрі, квапиться, щоб ніхто його не затримував зайвими розпитуваннями, на ходу одягає лямки наплічника і ось нарешті крокує битим шляхом. Щойно тоді мандрівника огортає блаженний спокій, він стає умиротвореним, як дерево, на якому жоден листок не шелесне. Там, де стояв намет, залишається чотирикутник вицвілої трави. Згодом, як уже настане день, прокинуться друзі і скажуть: «Він подався у дорогу – прийшла осінь». Нюхмумрик йшов спокійною розміреною ходою. ліс взяв його в свої обійми, замжичив дощик. Дощ лопотів по крисах його зеленого капелюха та дощовику, також зеленому, навколо чулися шепоти та лопотіння крапель. Ліс огорнув його м’якою пеленою самотності, сховавши від світу. Повільний перехід осені в зиму – непогана пора року. Це час, коли слід упорядкувати й поскладати запаси, нагромаджені за літо. Приємно позбирати, пригорнути ближче до себе все, що маєш; зібрати своє тепло та думки, запоратися глибоко в затишну дірку, осередок надійності, де можна захистити все те важливе й коштовне, чим володієш. А тоді хай собі налітають шторми, насувається зимова темрява і холоднеча. Вони навпомацки шукатимуть, як би потрапити досередини, але даремно, бо там, за сімома замками, в теплі та тихій самотині сидить собі і сміється той, хто про все подбав заздалегідь. Одні залишаються на насиджених місцях, інші подаються світ за очі – так завжди було. Кожен робить свій вибір, доки є ще час, зате потім відступати – зась. Була пізня осінь. Нюхмумрик мандрував далі на південь. Іноді він розбивав намет і пускав час на самоплив; він ішов, роззираючись навкруги, ні про що не думаючи й нічого не згадуючи, а ще багато спав. Він постійно був насторожі, але нічим не переймався, його не цікавила кінцева мета подорожі – увесь сенс мандрівки полягав у самій мандрівці. Нюхмумрикові закортіло скласти пісню. Він вичікував, доки це бажання визріє, і ось одного вечора витягнув з наплічника губну гармонію, що лежала на самому дні. Ще у серпні, десь у Долині Мумі-тролів, він віднайшов п’ять тактів, котрі, без жодного сумніву, мали стати чудовим зачином нової мелодії. Вони прийшли до нього самі, як зазвичай приходять звуки, якщо їх не силувати. Тепер саме час добути їх на білий світ, щоб вони склалися у пісню дощу. Нюхмумрик прислухався, вичікуючи. Оті п’ять тактів не з’являлися. Він чекав далі, анітрохи не хвилюючись, бо знав, що так воно з мелодіями інколи буває, однак чекав надаремно. До нього долинали хіба тихий шерех дощу та дзюркотіння води. тим часом стемніло. Нюхмумрик дістав з наплічника люльку, але знову поклав її досередини. Він зрозумів, що п’ять тактів нової мелодії залишилися в Долині Мумі-тролів, і він зможе їх віднайти лише навесні, коли повернеться додому. Гемуль прокидався поволі, а усвідомивши, хто він, забажав стати кимсь іншим, кимсь, кого він не знав. Він почувався ще втомленішим, ніж коли вкладався до сну. Попереду чекав новий день, який триватиме до самого вечора, а потім настане ще один день і ще, і будуть вони схожі між собою, як усі дні Гемуля. Раптом Гемулеві спало на думку, що він тільки те й робить, що переставляє речі з місця на місце або повчає інших, як це робити. І в мить просвітлення він подумав: «А що біло би, якби я нічим не клопотав собі голову?» - «Напевно, нічого. Знайшовся би хтось інший…» - відповів сам собі, ставлячи зубну щітку у склянку. Власні думки його здивували і трохи налякали, а по спині сипонуло морозом, як це буває, коли в новорічну ніч годинник вибиває дванадцяту годину. «Тепер уже нічого не розумію, - геть засмутився бідолашний Гемуль. – Навіщо я так казав? Є речі, про які не можна думати, та й взагалі шкідливо багато розмірковувати…» Він розпачливо перебирав у пам’яті спомини, podcaster.org.ua no 52:08 <iframe width="320" height="24" src= http://podcaster.org.ua/" http://podcaster.org.ua/?powerpress_embed=45647-podcast&amp;powerpress_player=default" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>