Робочий Сторжук почав малювати будинок у сорок років. Дітей у нього не було, але була молода вимоглива дружина. Так, робочий Сторжук мав молоду привабливу, але надто вимогливу жінку. Був дуже добрим фармацевтом, але робочим. Здавалося в експозиції закладено міну, але штука в тому, же Сторжучка була доброю дружиною (тому називатимем її Сторжуківною). Та й життя складна річка. Але справа не в тім.
Ввечері він повертався з фабрики до тісної двокімнатної квартири, змивав з себе дух української фармацевтики, вечеряв. Телевізора Сторжук не визнавав, тому заварював каву, сідав до круглого незручного столу, вмикав радіо. На довгих хвилях шукав джаз. З’являлася дружина. З півхвилини оцінювала ситуацію, тихо але вимогливо проказувала кілька прохань. Виходила до іншої кімнати. Прохання носили злободенний характер і грандіозні масштаби, але такі, що можна зігнорувати. Сторжук ігнорував їх роками, але вони накопичувались, і їм ставало важко триматися в голові. Тоді почав малювати дім…

Podcast: Play in new window | Download (Duration: 20:21 — 14.0MB)