«Чим був для України радянський період? Моє дослідження не дає відповіді на це запитання. Більше того, воно показує, що остаточна відповідь на це запитання неможлива; неможлива поза конкретним моментом у часі, коли його поставили. Я пропоную спільно подивитися на той образ Радянського Союзу та радянської України, який випливав із інтерв’ю з різноманітними людьми, яких ідентифікували як інтелектуалів їхні колеги. Ці розмови відбувалися у Львові, Києві, Одесі, Донецьку й Харкові в 2010-2011 роках. Через події, що тривають в Україні з листопада минулого року моє дослідження стало очевидно історичним – я розповідатиму про те, яким було ставлення до радянського, а ми всі є свідками того, як воно змінюється й змінюватиметься надалі. Запрошую разом поміркувати над причинами і наслидками певних зафіксованих мною інтерпретаций.
У доповіді дослідниця торкається таких моментів:
- як ставлення українських інтелектуалів до Радянського Союзу відрізнялося від їхнього ставлення до Української СРСР;
- різні розуміння “радянського”, а також про слова “совєцький” та “радянський”;
- що дискусія про радянське минуле розповідає нам про українських інтелектуалів.»
Чергова подія в рамках подкастів Академрізниці від Центру гуманітарних досліджень – круглий стіл ‘Жінки та місто’. У події взяли участь культурні, суспільні та наукові діячки та активістки Львова, які міркували над досвідом перебування жінок у міському просторі та окреслили проблеми, з якими мусять давати собі раду жінки.
Спілкувались:
Адель Діанова
(директор Всеукраїнського єврейського благодійного фонду “Хесед-Ар’є”) про “Дієву любов до Львова”;
Оксана Кісь
(дослідниця) про “Жіночі риси в історичному обличчі міста”;
Євгенія Нестерович
(критик, журналіст) про “Порядну львівську пані: практика самообмежень”;
Анна Оксютович
(дослідниця) про “Мрії про соціальне життя жінок-працівниць у Львові”;
Вікторія Середа
(соціолог, доцент ЛНУ) про “Гендерну сегрегацію міського простору”;
Марта Чумало
(заступник голови Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи”) про “Чи жінки у Львові теж “львів`яни?” (насильство та дискримінація в громадському та приватному просторі)”;
Наталка Шпот
(психолог, консультант) про “Жінки і бізнес у Львові”.
«Чим був для України радянський період? Моє дослідження не дає відповіді на це запитання. Більше того, воно показує, що остаточна відповідь на це запитання неможлива; неможлива поза конкретним моментом у часі, коли його поставили. Я пропоную спільно подивитися на той образ Радянського Союзу та радянської України, який випливав із інтерв’ю з різноманітними людьми, яких ідентифікували як інтелектуалів їхні колеги. Ці розмови відбувалися у Львові, Києві, Одесі, Донецьку й Харкові в 2010-2011 роках. Через події, що тривають в Україні з листопада минулого року моє дослідження стало очевидно історичним – я розповідатиму про те, яким було ставлення до радянського, а ми всі є свідками того, як воно змінюється й змінюватиметься надалі. Запрошую разом поміркувати над причинами і наслидками певних зафіксованих мною інтерпретаций.
