«Чим був для України радянський період? Моє дослідження не дає відповіді на це запитання. Більше того, воно показує, що остаточна відповідь на це запитання неможлива; неможлива поза конкретним моментом у часі, коли його поставили. Я пропоную спільно подивитися на той образ Радянського Союзу та радянської України, який випливав із інтерв’ю з різноманітними людьми, яких ідентифікували як інтелектуалів їхні колеги. Ці розмови відбувалися у Львові, Києві, Одесі, Донецьку й Харкові в 2010-2011 роках. Через події, що тривають в Україні з листопада минулого року моє дослідження стало очевидно історичним – я розповідатиму про те, яким було ставлення до радянського, а ми всі є свідками того, як воно змінюється й змінюватиметься надалі. Запрошую разом поміркувати над причинами і наслидками певних зафіксованих мною інтерпретаций.

У доповіді дослідниця торкається таких моментів:

- як ставлення українських інтелектуалів до Радянського Союзу відрізнялося від їхнього ставлення до Української СРСР;
- різні розуміння “радянського”, а також про слова “совєцький” та “радянський”;
- що дискусія про радянське минуле розповідає нам про українських інтелектуалів.»

Podcast: Play in new window | Download (Duration: 1:20:18 — 55.1MB) | Embed

Чергова подія в рамках подкастів Академрізниці від Центру гуманітарних досліджень – круглий стіл ‘Жінки та місто’. У події взяли участь культурні, суспільні та наукові діячки та активістки Львова, які міркували над досвідом перебування жінок у міському просторі та окреслили проблеми, з якими мусять давати собі раду жінки.
Спілкувались:

• Адель Діанова (директор Всеукраїнського єврейського благодійного фонду “Хесед-Ар’є”) про “Дієву любов до Львова”;
• Оксана Кісь (дослідниця) про “Жіночі риси в історичному обличчі міста”;
• Євгенія Нестерович (критик, журналіст) про “Порядну львівську пані: практика самообмежень”;
• Анна Оксютович (дослідниця) про “Мрії про соціальне життя жінок-працівниць у Львові”;
• Вікторія Середа (соціолог, доцент ЛНУ) про “Гендерну сегрегацію міського простору”;
• Марта Чумало (заступник голови Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи”) про “Чи жінки у Львові теж “львів`яни?” (насильство та дискримінація в громадському та приватному просторі)”;
• Наталка Шпот (психолог, консультант) про “Жінки і бізнес у Львові”.

Організаторка заходу – Надія Чушак.

Podcast: Play in new window | Download (Duration: 1:53:25 — 64.9MB) | Embed

Медіа-ландшафт соціалістичного Львова як дослідницька проблема

Після приєднання до УРСР у 1939 році міський простір Львова намагалися швидко “радянізувати” та індустріалізувати цілий регіон. Місто було простором, куди радянський проект прийшов ззовні, представлений як нова і краща цивілізація. Оскільки місто вважалося буржуазним і обтяженим минулою спадщиною, зокрема націоналізмом, релігією та анти-радянським опором, то його представляли як відстале місце (політично та технологічно). Соціалістичний проект мав на меті провести модернізацію Львова, яка б не лише змінила політичну систему і покращила життя людей, але й переродила б місто. Тому телеологічно радянізація Львова мала носити звільнюючий характер: місто мало відродитися, і саме тому у путівниках та офіційних документах часто були присутні метафори “відродження”. Продовження

Podcast: Play in new window | Download (Duration: 2:00:03 — 68.8MB) | Embed

укр:
Напередодні фестивалю Гамселить до вашої уваги мікс від одного з учасників фестивалю – Ole-Ole . Олекса Мороз – львівський техно діджей, саундінженер. Почав виступати в 2009 році, в 2010 вийшов перший сингл. На даний момент видав понад десять синглів і один альбом Співпрацює з Sanex Music, Mkvadrat, miniFM, Miocene Records, Detroit techno sound, Graviton audio, Northbeatz records.

eng:
On the eve of Hamselyt here is the mix from Ole-Ole , who gonna play on the first day of festival. Ole-Ole (real name Olexa Moroz) is a techno dj and sound engineer from Lviv, Ukraine. Started playing in 2009, the first EP was relesed on 2010. At this moment there were released 10 singles and one album. Ole-Ole cooperates with Sanex Music, Mkvadrat, miniFM, Miocene Records, Detroit techno sound, Graviton audio, Northbeatz records.

www.oleolemusic.com
soundcloud.com/oleolemusic

Треклист / Tracklist:

001. SNTS – A1
002. Clay Wilson – E4
003. Ness – Citiescapes
004. Agony Forces – Kiberia (Ness remix)
005. Alexey Volkov – Interwave
006. Kangding Ray – Blank Empire
007. Lucy – Follow the Leader
008. Alexey Volkov – Appearances
009. Kobosil – Path
010. James Ruskin – Wisdom of Youth
011. Oscar Mulero – Cave
012. NX1 – MR3
013. Mod21 – Ionization

techno / 59:28 / 320kbps / 136 Mb
завантажити / download

Ірландський гейс , умовно перекладається як табу , мав два сенсу. Він означав щось таке , що не можна було здійснювати під страхом згубних наслідків , а також зобов’язання зробити те , що було наказано кимось іншим.

Як табу гейс мав на ірландської життя велике значення і , ймовірно , був відомий і іншим відгалуженням кельтів. Усюди, де виявляється гейс , він мають спільні риси. Іноді гейс накладався перед народженням , був спадковим , або тотемическим . Однак часто виникали легенди , в яких давалося інше пояснення Гейса , і набагато пізніше звичаї , в яких вони виникли , були забуті. Одним з гейсов Діармайда була не полювати на кабана Бен Гулбана , і, ймовірно , він був тотемическим за походженням. Діармайд порушив це табу і був убитий. Гейс Кухулина не їсти плоть собак і гейс Конайре ніколи не полювати на птахів — також є тотемическими .

Релігійні заборони , про які згадує Цезар , теж можуть розглядатися як табу. Хоча військові трофеї і деяких тварин бритти поміщали в освячене місце , вони явно підлягали табу.

У деяких випадках гейс був заснований на ідеях справедливого і несправедливого , честі чи ганьби і був призначений для того , щоб запобігти невдалі дні . Інші залишаються для нас незбагненними . Найбільша кількість гейсов стосувалося правителів і вождів , і вони описані , поряд з їх відповідними привілеями , в « Книзі прав».

Деякими з гейсов королю коннахтов заборонялося ходити на збори жінок у Ліг — хеар , сидіти восени на могильному пагорбі дружини Мейн , виїжджати в строкато -сірому вбранні на крапчато коні на пустки Круахан і т. п. Значення цих Гейса неясно , але інші приклади показують , що всі вони схожі на відповідні табу , застосовувані до вождям в примітивних суспільствах , які часто є магами , священиками або навіть божественними представниками . Від них залежить добробут племені , кількість дощів або сонячних днів , процеси росту . Тому вони повинні бути обережні в своїх вчинках і підкорятися заборонам табу , які безпосередньо пов’язані з їх могутністю. З таких уявлень і виникли ірландські гнейси . Їх дотримання робило землю родючої , породжувало достаток і процвітання і зберігало вождя і його плем’я від бід. У більш пізні часи вони , як передбачалося , залежали від « праведності » або « неправедності » короля , але це був відхід від більш давньої ідеї , яка ясно стверджується в « Книзі прав».

оролі були божествами , вони могли є тільки певну їжу або перебувати тільки в певних місцях у визначені дні. У примітивних суспільствах вожді і священики часто забороняли простим смертним харчуватися тими продуктами , які вони їли самі , накладаючи на них табу , а в інших випадках плоди землі могли бути з’їдені тільки після того , як вождь або священик покуштував їх церемоніальним чином . Можливо , це відбувалося і в Ірландії . Окремі місця , можливо , були священними , і їх відвідував тільки вождь в певний час і в своєму священному статусі.

Як відображення цього стану речей , герої саг Кухулін і Фіона мали численні гнейси , застосовувані ними до себе , причому одні з них були релігійними , інші — магічними , а третій були засновані на примітивних ідеях честі чи , можливо, були просто вигадкою оповідачів .

Гейс , в сенсі табу або зобов’язань , могли бути накладені будь-яким , і їм потрібно було коритися , так як непокору вело до катастрофічних наслідків.

Ймовірно , гнейси були побудовані як заклинання або змови , і їм повністю вірили , покора їм було само собою зрозумілим. Приклади таких Гейса в ірландській літературі численні. Тесть Кухулина накладає на нього гнейси , щоб той не знав спокою доти , поки не з’ясує причину вигнання синів Доел . Грайне накладає гнейси на Діармайда , щоб той таємно втік з нею , і він зробив це , хоча вчинок був йому огидний .

Покарання у дикунів , яке , як передбачається , слід за порушенням табу , часто породжувалося завдяки самонавіювання , коли табу було неусвідомлено порушено, і згодом це виявилося. Страх викликав наслідок , якого боялися. Проте вважалося , що наслідок було божественним помстою . У випадку з ірландськими Гейс покарання і смерть звичайно слідували за їх порушенням , як у випадку з Діармайда і Кухулином . Але найкращий приклад зустрічається в історії « Руйнування Притулку Так смикаючи » , у якому народу сидх було помста за вчинок Еохайда , що викликав загибель його нащадка Конайре , який змушений був порушити свої гнейси . Ця історія , що розглядається як дія божественного відплати віддаленому нащадку того , хто був змушений порушити свої табу , є однією з найжахливіших у всій ірландської літературі .

Деякі сучасні кельтолог наполягають на тому , що слово » гейс » у множині треба вимовляти , як » Гейса » , а не як » гнейси » . Ми в даній статті наслідуємо приклад вікіпедії та інших сайтів інтернету , зберігаючи більш природну для російськомовних людей форму множини.

Приклади гейсов :

«Три Гейса лежали на Тальтіу : гейс дивитися на неї через ліве плече , гейс проїжджати по ній , не зійшовши на землю , і гейс небудь кинути на ній без потреби після заходу сонця».

«І лежав на ірландцях гейс підходити туди всім відразу , а на Бресі гейс пити те , що там надоїли ».

«Не можна обходити тобі Брегу зліва направо , а Тару справа наліво ».

«Не можна вбивати тобі диких звірів Керни ».

« Кожну дев’яту ніч не можеш ти залишати межі Тари ».

«Не можна тобі проводити ніч у такому будинку , звідки назовні виднівся б вогонь або світло був помітний звідти» .

«Три Червоних не повинні перед тобою йти до будинку Червоного ».

«Не повинен статися грабіж при правлінні твоєму ».

«Та не увійдуть до твоє житло після заходу сонця самотній чоловік або жінка».

«Не годиться тобі вирішувати суперечку двох рабів» .

Культ зброї для стародавніх народів — явище природне , адже життя людей і благополуччя племені залежить тому , як це плем’я захищено . І не останню роль в захисті грає зброю. І кельти в цьому не виняток. Свідчень культу зброї у кельтів безліч . Наприклад , на галльських монетах зображалися меч , встромлений в землю , або їдуча колісниця з воїном , чи меч в руці танцюючого воїна. Танець із зброєю — поширене серед індо- європейців ритуальна дія . Спенсер вважав ритуальними дії древніх ірландських воїнів , вимовляли молитви або заклинання перед мечем , увіткненим в землю.

До мечам також зверталися в піснях , вигаданих ірландськими бардами , залишки таких пісень зустрічаються і в Бретані. Вони являють собою піснеспіви стародавнього культу.

 За допомогою зброї давали клятви , і вважалося , що зброя обернеться проти того , хто при цьому брехав . Магічна сила зброї , особливо того , над яким вимовлялися заклинання , часто згадується в традиційних історіях та ірландських текстах.

У ірландських текстах зброї приписувалася здатність говорити . Згідно з християнськими ченцям , це говорили , звичайно , біси , які неминуче супроводжували дикунів , що поклонялися зброї. У стародавніх кельтів ж вважалося , що у зброї була душа .

Молот і сокира були символами богів. Молот — це символ єдиного Бога , і цілком імовірно , що культ молота передував культу бога , якому молот став надаватися в якості символу.

 Єзус зображується з сокирою. Написи на могилах в Галлії разом із зображенням сокири , вигравіруваного на камені , вказують на культ сокири або бога , чиїм символом була сокира .
Символом ірландського бога Нуаду був меч. А символом Луга — спис .

Ремінісценцією культу зброї є дивовижні « мечі зі світла » в кельтських народних казках і подібне містичну зброю в романах артуровского циклу.

Зображення богів в Галлії можна класифікувати за їх символам -

молоток і чашу ( символ безлічі ) носить бог з молотом ;

колесо — бог Сонця ( Беленус ) ,

ріг достатку і кручене металеве намисто носить Цернунн .

Інші символи зустрічаються на статуях , вівтарях , пам’ятниках і монетах. Це — свастика і тризуб , можливо , символи Сонця; одиночні або концентричні кола , іноді з променями ; хрест і цікава S -подібна фігура. Тризуб і круги іноді зображуються на монетах. Можливо , тому вони були татуіровочние знаками символічного характеру .

Коло і хрест часто бувають вигравірувані на бронзових зображеннях Діспатера .

Безліч припущень виникло з приводу S -подібної фігури , яка зустрічається на монетах , в той час як дев’ять зразків цього символу звисають з кільця , яке носить бог з колесом ; найбільш ймовірно , що це блискавка. Але бракує будь-яких старих текстових інтерпретацій цих різних символів , всі їх пояснення , повинно бути , залишаються гіпотетичними . Деякі з цих символів не чисто кельтські , вони зустрічаються в усьому світі.

Традиція класти в могилу разом з мертвими матеріальні цінності або вбивати дружину або рабів не обов’язково вказує на культ мертвих , однак , коли такі методи зберігаються протягом тривалого часу , вони приймають форму культу. Ці звичаї процвітали серед кельтів , і, з урахуванням шанування могил мертвих , вони вказують на шанування духів предків , а також на шанування померлих великих героїв . Голови убитих пропонували в жертву « сильним тіням померлих » — духам героїв племені , чия слава була оспівана бардами . Коли такі голови поміщали в будинку , вони, можливо , були присвячені сімейним духам.
Честь , якої були удостоєні міфічні або реальні герої , можливо, вказує на фактичний існував культ поклоніння мертвому герою , в той час як він , вони вірили , продовжував протегувати племені. Ми знаємо також, що могила короля Коттіуса в Альпах була священним місцем , що ірландські королі часто проходили інавгурацію на пірамідах з каменів , що служили могильними пагорбами предків, і що ірландські боги були пов’язані з пагорбами мертвих.

Культ мертвих досягає кульмінації в сімейному вогнищі , навколо якого навіть ховали мертвих , як серед ейдуев ( Aeduii ) ; цей останній звичай , можливо, був загальним . У будь-якому випадку віра в присутність духів предків навколо вогнища була широко поширеною , як показують існуючі забобони.

Вважалося , що мертві шукають вночі тепло у вогнищі , для них існував свято напередодні Дня Всіх Душ , для них залишали крихти після того , як збиралися їхні родичі. Але зазвичай сімейний дух ототожнювався з домовиком , часто відвідували вогнище і робити домашню роботу. Фея в усіх відношеннях відповідає старому духу предків , місце якого успадковує , і навіть вважається духом мертвого людини. Деякі археологічні знахідки також мають зв’язок з цим стародавнім культом. Серед кельтських останків в Галлії виявлені глиняні підставки для дров у каміні , прикрашені баранячої головою. М. Дешелет бачить у цьому « символ жертви , запропонованої душам предків на вівтарі вогнища» .

Баран вже був пов’язаний як жертовна тварина з культом вогню у вогнищі , і за допомогою простого перетворення він був пов’язаний з культом мертвих. На древніх могилах він зустрічається як певний символ , і сімейний лар очищався допомогою жертвопринесення барана. Фігурки барана були виявлені в галльських могилах , що пов’язує їх з богом підземного світу. Баран на підставці для дров у каміні був , таким чином , постійним представником жертви , пропонованої в культі мертвих. Знівечена напис на одному з них , можливо , повинна читатися як Laribus augustis , а деякі відмітини на іншому можуть символізувати вінки , що обвивають жертву. Змії з баранячими головами зустрічаються на пам’ятниках бога підземного світу. Змій був богом підземного світу або символом такого бога , і, можливо , вважалося традицією дати йому голову тварини , пов’язаного з культом мертвих.

Для мертвих залишали їжу в могилі або в будинку. Тому чаші ставили в поглибленні якогось джерела в цвинтарі Кілранелага ті , хто зраджував землі дитини до п’яти років , і дух дитини , як передбачалося , постачав інших духів водою з цих чаш . В Ірландії після смерті людини віддавали духам їжу або на похоронах клали горіхи в труну. У деяких частинах Франції в могилу виливали молоко , а в Бретані і в Шотландії мертві , як передбачається , брали участь у похоронах. Це все пережитки язичницьких часів , і вони відповідають обрядам , що практикуються серед тих , хто все ще поклоняється предкам. У кельтських районах піраміду з каменів або хрест ставили на тому місці , де сталася насильницька або випадкова смерть , з метою заспокоїти духу , і часто всі перехожі додавали в цю піраміду небудь камінь .

Свята були затверджені в Ірландії в річниці смерті королів чи вождів , і вони також використовувалися в цілях торгівлі, розваг чи політики. Інколи були великі свята , наприклад Лугназад і Самайн , і іноді вони проводилися на знаменитих місцях поховань. Таким чином , вважається , що збори в Таіллті на Лугназад було засновано Лугом на згадку про його годувальниці Таілтіу , а люди Лейнстера зустрічалися в кишені в один і той же день , щоб вшанувати пам’ять короля Гармана або , за іншими версіями , жінку на ім’я Карман. Вона і її сини намагалися погубити зерно Туата Де Дананн , але синів вигнали , і вона померла від горя , благаючи , щоб її ім’я вважалося чистим і щоб завжди був достаток молока , плодів і риби для її вшанування. Можливо , що все це етіологічні міфи , що пояснюють походження цих свят за аналогією з похоронами , але більш імовірно , оскільки Лугназад був святом врожаю , що вони пов’язані зі звичаєм убієнія представника духу зерна. Свято врожаю став поминанням всіх таких жертв , але коли сама традиція припинилася , залишилася його зв’язок з однією конкретною особою — богинею зерна , яка вважалася смертної .

Вважалося , що дотримання свята породжує достаток , недотримання — голод. Приносилися жертви , щоб отримати достаток , і на святі також шанували пам’ять тих , кого вбивали з цієї благої причини , і при цьому умиротворяли їх духів , які , мабуть, були розгнівані через їх насильницької смерті. Деякі з мертвих таким чином вшановувалися в Лугназад , свято родючості. І дух зерна , або божество , вбите в жнива зерна , і людські жертви умиротворяти завдяки його дотримання. У легенді про Карман вона описується ворожої зерну , — цікавий випадок для богині зерна. Але ми вже бачили , що боги родючості іноді виступали як породжують занепад , і в народних повір’ях дух зерна іноді вважався небезпечним . Такі інверсії зустрічаються всюди , де релігійні уявлення піддаються революційним перетворенням.

Велике поминання мертвих відбувалося напередодні свята Самайн , задуманого з метою допомогти вмираючим силам рослинності , чиє життя , однак , все ще виявлялася в вічнозелених чагарниках , в омели , в снопі пшениці останнього врожаю — обителі духу зерна. Можливо також , що вбивали людських представників рослинності або духу зерна , і це, можливо , передбачало віру в присутність їх духів на цьому святі . Або свято проводилося під час вмирання рослинності , тоді природним чином вшановувалися мертві . Або, як у Скандинавії , вони, можливо , проводилися для того , щоб вплинути на родючість , — оскільки деякі убиті люди представляли духів родючості , а дерева і рослини виростали на могильних пагорбах , які вважалися місцями проживання їх духів.

У Скандинавії мертві були пов’язані з жіночими парфумами , або філгджур , ототожнюються з дісір , свого роду богинями землі , котрі жили в порожнечах пагорбів. Найближчою кельтської аналогією з ними є Матері- богині , богині родючості. Біді каже , що Святвечір був названий Модраніхт , «Ніч Матерів » , а оскільки багато обрядів Самайна були передані Різдва , колишньої датою Модраніхта був , можливо , Самайн , так само як скандинавський Дісаблот , що святкується в листопаді , був святом дісір і мертвих. Було відмічено , що кельтський бог Землі був владикою мертвих і що він, можливо , зайняв місце богині чи богинь Землі , яким , безсумнівно , відповідають Матері- богині . Звідси з’ясовна зв’язок мертвих з жіночими парфумами Землі. Зв’язок Матері -Землі з мертвими виникла перш , ніж її місце було зайнято кельтським Діспатером . Отже , часом в’янення Землі був сезон , коли поминалися мертві , її діти. Незалежно від того , які були причини , кельти , тевтонці і інші народи вшановували мертвих на початку зими , яка була початком нового року, і подібне свято мертвих в новий рік відзначався і в багатьох інших країнах.

Як в Ірландії , так і в Бретані напередодні листопада їжу залишають для мертвих , які приходять , щоб відвідати будинок і погрітися біля вогню в нічній тиші , а в Бретані у вогнищі палять величезне колоду. Тут ми повернулися до шанування культу мертвих. Можливо , різдвяне колоду було ніколи колодою , спалюється в вогнищі — місці сімейних духів — в Самайн. У вогнище лили жертви литі, які потім пропонували мертвим . Спалювання різдвяного колоди означало домашнє дотримання ритуалу вогню. У вогнищах Самайна дотримувався громадський ритуал.

Але всі ці ритуали частково вплинув християнське свято Всіх Душ. Доктор Фрейзер вважає , що свято Всіх Святих (1 листопада ) був призначений для того , щоб зайняти місце язичницького культу мертвих. Оскільки цього не сталося , свято Всіх Душ став святкуватися 2 листопада. В деякій мірі , але не зовсім , це нейтралізувало язичницькі обряди , бо древні ідеї, пов’язані з Самайн , місцями все ще зберігалися . Слід також відзначити , що в деяких випадках дружній аспект мертвих губився з уваги , і, подібно народу сидх , вони зазвичай були пов’язані зі злими силами , які перебувають під впливом передодня Самайна .

З книги » Релігія стародавніх кельтів » Джон Арнотт Маккалох

Кельтський хрест — найвідоміший символ кельтського світу. Навіть ті, хто поняття не має, в якій країні живуть кельти, і думають, що друїди — це страшні людоїди, знають, як виглядає кельтський хрест. Таку популярність йому створили салони тату

Равнолучевой хрест у колі або з виступаючими за коло променями називають кельтським . Хоча така графіка хреста була властива не тільки кельтам , а й багатьом іншим народам. Зазвичай кельтський хрест ще містить і кельтський орнамент , але це не обов’язково.

Символіка кельтського хреста

Яких тільки трактувань мені не зустрічалося від самих маячних (промені — вади людини , коло — тримає їх у вузді ) до цілком адекватних . Наприклад , коло пояснюється , як символ циклічності , родючості або захисту і т.д. Промені хреста трактуються , як стихії (вода , земля , вогонь і повітря … ) або як напряму сторін світу . Але скільки б людський розум не ухитрялися в пошуку значення символіки , ми повинні визнати , що самі друїди не залишили нам ніякої інформації , як саме вони розуміли хрест у колі . Тому всі варіанти трактувань — це всього лише гіпотези , і не потрібно зводити їх у ранг істини.

Хрест у колі — дуже поширений символ , що з’явився в Європі та інших частинах світу в епоху неоліту і символізує сонце . Навряд чи кельти , що мають індоєвропейське походження , надали цьому символу інший зміст , ніж інші індоєвропейські народи.

Сонце — символ багатозначний , і ця багатозначність переноситься і на кельтський хрест , але не в повному , а в деякому духовному аспекті . А тому кельтський хрест — це насамперед символ захисту , захисту як фізичної , так і ірраціональної : захисту від зла взагалі , злих духів зокрема , від помилок і згубних для долі кроків і т.д. Кельтський хрест — це символ розвитку , символ духовного зростання , символ гармонії і самопізнання. Кельтський хрест — це символ життя: життя конкретної живої істоти і вічного життя душі.

Не можна не відзначити , що трактуванням кола може служити як сонце , так і місяць . Але більшість дослідників сходяться на думці , що хрест у колі — виключно сонячна символіка.

Кельтський хрест і християнство

Сейчас этот крест стал символом кельтского христианства, хотя имеет более древние, языческие корни.

У нас нет сто процентной уверенности в том, принесли ли в кельтский мир этот крест христиане или он был популярен у язычников и до них. Да, археология подтверждает, что изображения креста в круге появились в древнейшие времена. Но был ли он распространенным символом веры, несущем в себе какие-то ценности для кельтов, или нет, мы не знаем. Никакой исторической или археологической информации, подтверждающей или опровергающей это, у нас нет.

Однако можно с полной уверенностью сказать, что с появлением христианства на кельтской территории, крест приобрел популярность. Связано ли это с тем, что христианские миссионеры подхватили главный (или не очень главный) кельтский символ и обернули его в свою пользу, или же они просто взяли за основу своей символики кельтский вариант креста, на этот счет информации нет (но желающие могут придумать ).

Выдвигаются версии, что ирландские миссионеры использовали языческие символы, чтобы сделать переход в новую веру наименее болезненным. К тому же использование языческой символики и различных аспектов языческой культуры (праздников, например) вообще свойственно христианству.

Но в любом случае, какой бы ролью не обладал кельтский крест в друидизме, с приходом христианства он стал главным символом кельтской церкви.

Существует красивая ирландская легенда, повествующая о том, что кельтский крест создал Святой Патрик. Якобы придя на место поклонения языческим божествам, он обнаружил там круг, как символ бога Солнца (и в других вариантах легенды, Лунной Богини) и нарисовал там крест, обозначив таким образом знак новой веры. Креститель Ирландии объяснял (если верить тем же легендам) кельтский крест как объединение христианского креста и солнца, что давало язычникам, обратившимся в христианство, ощущение связи их солнечного божества с христианством. Однако не забывайте, что у этой красивой легенды существует один минус, а именно то, что крест в круге появился за несколько тысячелетий до Святого Патрика.

Однако, оставаясь реалистами, не будем полностью отрицать христианское происхождение креста, ибо прослеживается по графическим начертаниям определенная связь: египетский крест – коптский крест – кельтский крест.

Не можна виключити, що форма кельтського хреста дійсно прийшла до Ірландії з першими християнами, і це ніяк не заперечує існування хреста в колі у язичників. Навпаки, збіг цих символів зіграло позитивну роль у зверненні кельтів в християнство.

У християнській трактуванні кельтського хреста коло позначає вічність, сяйво, жертовність, безмежну любов Бога.

 

Кам’яні хрести

Кельтський хрест з витягнутим нижнім променем отримав назву на честь Святого Колумба , ірландського місіонера , який заснував у 563 році н.е. християнську громаду на острові Айона , одному з Гебридських островів.

Не виключено , що Святий Колумба приніс цей символ зі Святої Землі і можливо трансформував його виходячи з кельтської традиції. Острів Айона і тепер знаменитий великою кількістю кам’яних хрестів (яке тепер , звичайно, менше , ніж раніше) .

Ці кам’яні хрести мають традиційний подовжений нижній промінь , який є і підставою самого хреста. Перші різьблені кам’яні хрести з’явилися в 7 столітті , після 12 століття їх вже практично не встановлювали . В Ірландії та Великобританії збереглися сотні таких хрестів.

Поряд з кельтськими візерунками і християнськими символами на цих хрестах зображуються сцени з Біблії та Євангелія. Кельтські візерунки вирізані з великою ретельністю , вишукані і високотехнічних , в той час як люди мають дуже символічне , спрощене зображення , часто не пророблена .

Всупереч поширеній думці , ці хрести використовувалися не в якості могильних , а як межові знаки , щоб позначити межі церковного приходу , монастиря чи собору.

Лише з 18-19 століття хрести стали використовуватися на могилах. І саме в цей період з’явилися терміни « Ірландський хрест » або « Ірландський високий хрест» для позначення цих пам’ятників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Графічні хрести

Приголомшливі ілюстрації Келлська книги, створеної ірландськими ченцями, донесли до нас дивовижно красиву графіку, в тому числі, і з зображенням кельтських хрестів. Таке високе мистецтво нікого не залишає байдужим — складні візерунки, чудова робота з кольором, тонкі переплетення. Досі ця графіка вважається неперевершеною.

 

Ювелірні хрести

Кельти були великими майстрами не тільки в графіці та скульптурі , а й у ювелірному мистецтві. Вони залишили музеям великий спадок церковного начиння , серед якої важливе місце займають хрести.

Символ кельтської культури

Ось так вийшло , що один і той же символ можуть з правом і вірою носити як католики , так і послідовники друидизма . Його можна носити не тільки , як символ віри , але і як символ приналежності до етнічної культури , яку вони люблять.

Багатство кельтської культури , її музика , поезія , танці , міфи , скульптура настільки прекрасні, що користуються любов’ю і славою багатьох людей. Духовне ж спадщина кельтів настільки приголомшливе , що не змогло залишитися в рамках язичницьких міфів і легенд , а трансформувалося із століття в століття , залишаючись завжди сучасним. Хто не знає легенд про короля Артура , феї Моргана і чарівника Мерліна ? Хто не чув про Святий Грааль ?

Пошук Святого Грааля вічний, оскільки і у друїдів , від яких він стався , і у християн , інтегрували Святий Грааль в свою міфологему , духовний розвиток стоїть на першому місці. Пошук Грааля — як пізнання власної душі і шлях до Бога — не може вкластися в рамках певної релігії чи народу , це вічний стан будь-якої людської душі. Так і кельтський хрест, що символізує все це кельтське спадщина і одночасно це стан людської душі , не може характеризувати тільки якийсь окремий аспект. Це один з найдавніших символів людства і одночасно символ сучасний , що відображає цей вічний Пошук …

Сам по собі кельтський хрест є ідеальною гармонійної формою , а в поєднанні з кельтськими візерунками являє собою прекрасний витвір мистецтва . Кельтський хрест сам по собі дуже привабливий своєю красою і гармонією. Але його акцент , на відміну від традиційного християнського хреста , не так на стражданні , а на красі .

Клевер вважається символом Ірландії та кельтського світу взагалі. Особливі симпатії уделяются чотирилисник . Проте в його магічну силу вірили не тільки кельти , а й інші народи , слов’яни в тому числі.

Клевер- чотирилисник — символ удачі. За повір’ями , людини , який знайшов цей рідкісний екземпляр , з цього моменту і назавжди чекають везіння і успіх. Більш того , цей щасливець сам несе удачу всім , хто з ним зустрічається , співпрацює або просто знаходиться по сусідству.

Знайти чотирилисник не просто . Вважається , що він оберігає від божевілля , зміцнює духовні сили , дає можливість визначити присутність духів і призводить того , хто його носить , до золота , грошам або скарбам .

Якщо двоє людей з’їдять разом чотирилисник, то між ними спалахне взаємна любов . Якщо на чотирилисник насипати сім пшеничних зерняток , можна побачити фей.

Якщо ж чотирилисник перед виходом з дому покласти в туфлю , то у вас з’явиться можливість зустріти нове кохання .

Щодо конюшини з іншою кількістю пелюсток теж існують повір’я. Нашедший двухлістний конюшина незабаром здобуде коханця. Пятілістний конюшина володіє силою залучати гроші.

Трилистий конюшина вважають оберегом і носять з собою для захисту від злих духів , демонів і т.п. У багатьох кельтських казках володарі трехлистника можуть зустрітися з представниками Іншого Світу без наслідків для своєї душі. Символом Ірландії вважається саме трилистий конюшина .

За легендою , Святий Патрік використовував трилисник для поширення в країні християнства , оскільки три листа цієї рослини уособлюють Святу Трійцю. До того ж трилисник і число три вважалися магічними в кельтської і взагалі індо- європейської традиції , тому існує повір’я , що це трилистий конюшина не тільки захищає , але приносить удачу.