Відкрита лекція на тему “Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку” Пітера Ван Інваґена, прочитана ним 9 вересня в Українському католицькому універтитеті.
Ван Інваґен — професор Університету Нотр-Дам (штат Індіана, США), представник американської аналітичної філософії, провідний спеціаліст у філософії релігії, метафізиці та філософії дії.
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 1:31:55 — 52.6MB)
Кшиштоф Чижевський (Krzysztof Czyżewski, 1958, Warszawa) — голова організації Pogranicze – sztuk, kultur, narodów в Сейнах, аніматор культури, поет і есеїст і перекладач. За освітою польський філолог. Засновник і редактор ряду журналів, автор книг “Ścieżka pogranicza” (2001) і “Linia powrotu. Zapiski z pogranicza” (2008). Арт-директор проекту ESK Lublin 2016.
Приїхавши до ЛНУ ім. Франка в рамках циклу зустрічей “Університетські діалоги” (за сприяння Польського Інституту), присвятив свою лекцію проблемі діалогу, Іншості й спілкування у його філософському аспекті. Названа “Спілкування: два монахи і жінка на березі ріки” (“Obcowanie: Dwaj mnisi i kobieta na brzegu rzeki”), вона базується надеконструкції відомої дзен-буддійської притчі з також ж назвою.
Nigdy nie spotkalem społecznosci, która obok tego, co ją oddziela, separuje od sąsiadów czy od Innego, nie mialaby potrzeby pezelamania tego gestem spotkania, wyciągniencia ręki. Niema przestrzeni, żeby ten gest uczynic. Ale to nie znaczy, że niema w nim potrzeby…
… pogranicze – to jest życie nad brzegem rzeki.
Podcast: Play in new window | Download (48.5MB)
Міхаель Мозер (Michael Moser, 1969) – професор славістики в Віденському Університеті (Австрія), в Українському Вільному Університеті в Мюнхені (Німеччина) та в Католицькому Університеті в Будапешті й Пілішчабі (Угорщина). Викладає слов’янське мовознавство, зокрема україністику, русистику, полоністику та порівняльну славістику. Має численні публікації в галузі слов’янського мовознавствам, зокрема з історії української мови.
Його лекція в Львівському націлнальному уіверситеті ім. Франка була присвячена стереотипові “Галичини як українського П’ємонту” та генезі сучасної української мови, ролі галичан в її становленні та її синтетичним предтечам, зокрема “язичію”.
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 1:22:19 — 47.1MB)
Борис Ґудзяк – один з найпомітніших публічних інтелектуалів в Україні. Народився 1960 року в місті Сіракузи (США). Навчався в Сіракузькому університеті, Університеті папи Урбана в Римі, Папському Орієнтальному Інституті. Учень Патріарха Йосифа Сліпого. 1992 року здобув ступінь доктора славістики і візантиністики у Гарвардському університеті. Провідний науковець у галузі церковної історії. Автор книжки “Криза та реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії” (2000). 1998 року прийняв таїнство Священства в Соборі Святого Юра у Львові. 2002 року був інавгурований на ректора Українського католицького університету.
У своїй відкритій лекції-промові “Страх, ціна гідності і майбутнє української вищої освіти” отець доктор Борис Ґудзяк розважав про те:
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 1:44:24 — 47.8MB)
Джерело: Вакцини
Переклади інших TED: Переклади TED
Podcast: Play in new window | Download (93.2MB) | Embed
Список продуктів з ангіогенними властивостями і транскрипт відео можна знайти тут:рак
Podcast: Play in new window | Download (80.3MB) | Embed
Науковці з Гарварду були здивовані, коли побачили кардинальне припинення, а не просто уповільнення, процесу старіння в мишей. Тепер вони вірять, що це може допомогти регенерувати людські органи
Науковці стверджують, що вони зробили значний крок вперед для того, щоби розвернути процес старіння після того, як їм вдалося омолодити органи старих мишей. Експериментальна терапія, яку було розроблено науковцями з Інституту Раку імені Діани-Фарбер Гарвардської Медичної Школи, перетворили слабких і немічних старих мишей у здорових тварин, регенерувавши їх старі тіла.
Дививижне відновлення мишей породило в науковців надію, що можливо буде зробити щось подібне і в людях – або, принаймі, уповільнити їх процес старіння.
Терапія проти старіння може мати значний вплив на здоров’я суспільства шляхом зменшення видатків на проблеми, які пов’язані з пізнім віком, такі як слабоум’я, інсульти, хвороби серця, подовжеючи якісне життя для населення, яке стає все старшим і старшим.
Читати далі: старіння
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 5:06 — 4.7MB)
Холодне повітря зранку сигналізує про початок сезону застуди та грипу. Протягом усього життя, кожен з нас десь 200 разів захворіє на застуду – які в середньому триватимуть 8 днів – що додається до ймовірних 5ти років забитих носів, кашлю, головного болю і болю в горлі.
Застуда – це найпоширеніша інфекція в світі, але це тільки в середньому. Деякі люди хворіють більше за інших, маючи нежить кожну зиму, в той час як дехто взагалі не хворіє.
Чому це відбувається? Наукові дослідження протягом останніх 10 років революціонували наше розуміння застуди – а саме, що її спричиняє, як вона змінює наші тіла, як її лікувати, і коли краще її не лікувати.
Симптоми застуди – результат не деструктивних ефектів вірусів, а того, наскільки сильно імунна система на них реагує.
Іншими словами, жахливі симптоми застуди – це результат сильної а не слабкої імунної системи.
Пам’ятайте про це наступного разу, коли дивитиметеся рекламу про дієтичну добавку, яка буде допомагати вам боротися з застудою за допомогою підсилення вашої імунної системи.
Жодні ліки проти застуди так не досліджувалися, як вітамін С, який, як вважається, допомагає, збільшуючи кількість білих кров’яних тілець.
Тим не менше, більше 30 клінічних досліджень, які сумарно залучили більше 10 000 пацієнтів, досліджували ефекти прийому вітаміну С, і показали, що його прийом не запобігає застуді. В найкращих випадках, він дещо зменшує тривалість симптомів захворювання.
Єдиним випадком, коли він може допомогти є те, коли ви активно займаєтеся спортом, або знаходитися на сильному фізичному холоді. Декілька досліджень показали, що лижники, солдати і марафонські бігуни в таких ситуаціях, вживаючи по 200мг вітаміну С, зменшили ризик захворювання на застуду в 2 рази.
Одна – дві склянки випивки в день навпаки зменшує ймовірність захворіти на застуду, згідно з дослідженнями Групи з Дослідження Застуди в Солсбері, Уілшир.
Непитучі мали значно вищий ризик захворювання, але науковці не знають, чому.
“Можливо, люди, які п’ють, менш чутливі з інших причин”, каже Шелдон Коген, який керував дослідженнями.
Або, можливо, існує прямий зв’язок. Можливо, алкоголь якимось чином обмежує розмноження вірусів. В будь-якому випадку, Коген не рекомендує пити для профілактики чи лікування застуди, оскільки, як він каже, ризики для здоров’я від споживання алкоголю перевищують переваги, які ви отримаєте від зменшення застуди.
Це багато кого здивує, але застуда не передається через поцілунки. Найпоширеніша сім’я вірусів, які спричиняють застуду, є риновіруси, а ці віруси рідко потрапляють в наше тіло через рот, згідно з дослідженнями, проведеними Вісконською Медичною Школою.
Після інфекції добровольці цілували не заражених добровольців протягом 1 хв 30 сек, але протягом 16 досліджень відбулася тільки 1 інфекція.
Для того, щоби заразитися через слину, потрібно приблизно у 8 000 разів більше вірусів, ніж для зараження іншими способами. Тому малоймовірно, що поцілунки чи вживання їжі чи напоїв з того самого посуду розповсюджують риновірус.
Для більшості вірусів застуди, ніс і очі – це основні канали зараження. Вони розповсюджуються через кашель і чхання, або коли ви торкаєтеся руками інфікованих поверхонь.
Згідно з дослідженнями, проведеними Чарлсом Ґебою, який є мікробіологом в Аризонському Університеті, цілком можливо, що миття інфікованої одежі – основний спосіб передачі бацил вдома.
Навіть коли ви просто кладете свою нижню білизну в пральну машину, або переносите свої речі з мийки в сушку, дозволяє E. Coli (поширена бактерія травного тракту) попасти на ваші руки.
Миття рук знищує 99% всіх бактерій, але якщо з самого початку на ваших руках було 1000 000 бактерій, то після миття залишаться 10 000. Крім того, віруси – такі, які спричиняють застуду – вимити з тканини навіть важче.
Віруси застуди можуть зберігатися в таких місцях, як складки одежі, причому ймовірність того, що вони будуть на хустинках і дитячих сорочках – вища.
Часто люди вірять, що зелений слиз – це ознака бактеріальної інфекції. Навпаки – це ознака того, що ваша імунна система працює правильно.
Коли тіло рекрутує все більше і більше імунних клітин, які борються з вірусом, до вашого носа, колір шмарклів змінюється з прозорого на жовтий і зелений. Це тому, що ці клітини виробляють зелені залізовмісні ензими. Чим зеленіші шмарклі, тим сильніший імунний відгук.
Найпоширенішим джерелом вірусів застуди є мишка на вашому робочому місці.
Дослідження вірусів застуди, проведене в офісах, виявило, що 47% робочих столів, 46% комп’ютерних мишок і 45% телефонів мали на собі віруси.
Це ж дослідження виявило, що найбільша ймовірність заразитися застудою в юристів, вчителів, бухгалтерів, банкірів, радіооператорів, лікарів і ведучих телебачення.
Відчуття забитості, яке заважає дихати під час застуди, не є результатом надлишку шмарклів, як цього можна очікувати. Це – результат розширення кровоносних судин в носовому проході. Нормально, вони розширюються по черзі в кожній з ніздрів, таким чином, що через одну з них завжди проходить менше повітря, ніж через іншу.
Але застуда збільшує цю асиметрію, повністю закриваючи носовий прохід. Таким чином, потреба сильно дути збільшується, але це не допомагає.
Більш важливо, дослідження показують, що насильне продування носа направляє шмарклі з купою вірусів, бактерій, і запальних хімічних речовин в гайморові пазухи, де можуть відбуватися вторинні інфекції. Тому, найкраще шмаркати легко, 1 ніздрю за раз.
Бацили, які спричиняють застуду – це віруси а не бактерії – ось чому антибіотики не мають ні найменшого ефекту на застуду. Антибіотики вбивають бактерії – зазвичай заважаючи їм будувати клітинні мембрани.
Віруси – це не клітини, тому у них нема клітинних мембран, тому ці ліки на них не діють. Це також причина, чому антибактеріальні мила, шампуні і лосьйони не мають ефекту на віруси застуди.
Тим не менше, дезинфікатор для рук на основі алкоголю, працюватиме. В дослідженні, проведеному в 2010р в Вірджинському Університеті, було виявлено, що дезінфікатори на основі алкоголю видаляли риновіруси значно краще, ніж мило з водою.
Чим більше років ваші батьки мали фінансову можливість мати власний будинок до того часу, як вам виповнилося 18років, тим нижча ваша ймовірність захворіти на застуду, кажуть дослідники з США.
Як пояснив професор Шелдон Соген з Кернедж Меллонського Університету, “найкритичнішими є роки від 0 до 6. Якщо у ваших батьків протягом цього часу не було власного будинку, ваш ризик високий. Все це –не залежно від вашого соціоекономічного статусу”.
Вважається, що зв’язок – через стрес – хоча і вторинний. Люди, які знаходяться в стані стресу, продукують більше гормону стресу, який називається кортизол; однією з функцій кортизолу є зменшення продукції цитокінів – молекул, які провокують агресивний імунний відгук.
Якщо кортизолу забагато, цей процес йде шкереберть,що й призводить до сильнішого відгуку на застуди.
Те, що ви мерзнете, не має нічого спільного з застудою, каже Рон Тейлор з Вірджінського Університету.
Застуда трапляється частіше восени і взимку тому, що холодніша і мокріша погода приводить до того, що люди більше часу проводять всередині приміщень, де віруси легше передаються.
Чітко виділені піки захворювання на застуду в вересні і січні, ймовірніше за все, пов’язані з поверненням школярів до шкіл і студентів до університетів після літніх і зимових канікул.
Наукові дослідження підтверджують, що бульйон, який рекомендується бабцями проти застуди спокон віків, допомагає при застуді.
Стівен Реннард, пульмонолог з Медичного Центру Небраського Університету, провів неформальні дослідження для того, щоби вияснити, чи курячий бульйон зменшує рух нейтрофілів, клітин, які притягуються до місць запалення, і які, в свою чергу, ініціюють запалення.
Він виявив, що бульйон зменшував їх рух, але не зміг детальніше вказати, що відбувалося.
Супи швидкого приготування це робили так само ефективно, як і домашні супи.
Частини цієї фіолетової квітки продаються як гербальні ліки в капсулах, соках, настоях і краплях.
В той час, як деякі дослідження кажуть, що стовбури і квіти фіолетового підвиду мають незначний ефект в плані зменшенні симптомів застуди, новіші кращі дослідження показують, що вживання ліків з цієї квітки ніяк не впливає на протяжність захворювання і на його інтенсивність.
Прийом ехінацеї не зменшить тривалість застуди і силу її симптомів.
Звідси висновок: експерти кажуть: не витрачайте своїх грошей.
Люди, які спілкуються з великою кількістю людей, хворіють на застуду рідше ніж ті, у яких малі соціальні кола знайомств.
Ви можете подумати, що спілкуватися з великою кількістю людей збільшує ваш ризик, дослідники з США з’ясували, що у людей з великою кількістю друзів здоровіше ставлення до життя, і люди, які часто спілкуються з іншими, продукують менше хімікатів у відповідь на зараження риновірусом.
Практично у всіх людей чутливість до застуди падає з часом. Наприклад, люди поза 50 років, хворіють на застуду вдвічі рідше за підлітків. Це пов’язано з тим, що старші люди хворіли на застуду частіше, і у них більше антитіл до різних типів застуди, ніж в молодих людей.
Це мантра лікування застуди, яку ми часто чули. Але правда в тому, що вживання великої кількості рідин не допоможе вам вилікуватися від застуди.
Тим не менше, вживання нормальної кількості води, соку чи інших рідин може допомогти розблокувати ваш ніс і запобігає дегідрації.
Існує принаймі 5 сімей вірусів застуди, серед них аденовіруси. Нові шокуючі знахідки вказують на те, що деякі аденовіруси не тільки блокують ніс, але і спричиняють ожиріння.
Ці віруси зазвичай спричиняють симптоми застуди, але в приблизно 20% усіх людей вони ще і можуть вплинути на швидкість формування жирових клітин.
По своїй суті, це значить, що вони змінюють стовбурові клітини (клітини, з яких утворюються усі решта клітини, такі як жир, кров – і тому подібне), змінюючи їх на жирові клітини, в результаті чого люди, заражені цим вірусом швидше набирають вагу при такому ж споживанні їжі, як і інші люди.
Протягом останніх декількох десятиліть науковці виявили, що варіації в генах можуть пояснити, чому деякі люди хворіють на застуду частіше, ніж інші.
Здається, існують відмінності в клітинних рецепторах, до яких риновірус приєднується коли він вторгається в тіло, а також в кількості запальних хімічних речовин, які продукуються тілом.
Хто казав, що життя має бути справедливим?
Джерело: Простуда
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 10:33 — 9.7MB)
Відео взято з: рак
Інші TED можна подивитися тут: переклади TED
Podcast: Play in new window | Download (94.9MB) | Embed
У гормону, якого в багатих людей більше, виявлено зв’язок з довшим життям
ДГЕАС – дегідроепітандростерону сульфат – продукується мозком, наднирниками і статевими органами, і є показником того, як довго ви будете жити.
Дослідники з Лондонського Університетського Коледжа, які працюють над довготривалим вивченням старіння, знайшли докази того, що біологічне старіння повільніше у людей з кращими соціоекономічними обставинами.
Воно виявило, що чим багатшими були люди, тим вищим був їх рівень ДГЕАС.
Науковці також з’ясували, що люди з вищими рівнями ДГЕАС виконували більшу кількість вправ, вели більше активне життя з великою кількістю цікавих речей, а також мали більше друзів і родичів.
Вищі рівні ДГЕАС пов’язані з кращою пам’яттю і здатністю розв’язувати складні проблеми, особливо у чоловіків.
Протягом останніх 50 років, багато експериментів над тваринами показали, що ДГЕАС є мультифункціональним гормоном з імуномодулюючими, антидіабетичними, протираковими, найротрофічними властивостями, а також запобігає ожирінню і сповільнює старіння.
Наднирники людей і деяких інших вищих приматів синтезують і виділяють його у великій кількості, після чого він перетворюється на біологічно активні андрогени і естрогени в інших тканинах – саме там, де ці гормони потрібні. Виявлено, що 30% усіх андрогенів в чоловіків і 90% естрогенів в жінок після менопаузи, походять з ДГЕАС.
Виділення цього гормону найвище в дитинстві і під час пубертату, після чого воно поступово падає протягом решти життя – у віці 80 років воно може складати 10% від найвищих рівнів в пубертаті.
В наднирниках, ДГЕАС виділяється імпульсами, які інтенсивніші і частіші вночі. З віком, виділення ДГЕАС стає більш рівномірним. Особливо згладжується його виділення вночі.
Ми все ще не знаємо, якими механізмами спричиняється зв’язок ДГЕАС зі старінням. Але, наприклад, у курців (навіть, колишніх курців) до 70 років, низькі рівні ДГЕАС є надійним способом передбачити смерть.
При старінні, у людей зменшення виділень з наднирників супроводжується низкою нейроендокринних і метаболічних дисфункцій, які включають падіння рівнів гормону росту, інсуліноподібного фактору росту, падінням функцій щитовидки і якості роботи імунної системи, погіршенням сну і втратою нейронів. В той час, як низькі рівні ДГЕАС ніяк не впливають на смертність у жінок, в чоловіків ці рівні асоціюються з високим відносним ризиком смерті, який особливо високий для чоловіків, які не досягли 70 років. Крім того, у курців з низьким ДГЕАС ризик смерті значно вищий за ризик смерті у некурців з низьким ДГЕАС. Цікавим фактом є те, що у курців загалом спостерігаються вищі рівні ДГЕАС ніж у некурців. Можливо, такий стан речей пов’язаний з компенсаторними реакціями на шкоду, яку куріння завдає здоров’ю.
У дослідженнях довгожителів, люди з добрим функціональним статусом мали високі рівні ДГЕАС, в той час як люди з поганим функціональним статусом мали низькі рівні ДГЕАС.
Це дослідження висуває можливість того, що можливо буде штучно створювати ДГЕАС для того, щоби збільшувати тривалість життя у людей, хоча науковці визнають, що це буде складніше, ніж просто прийняти таблетку.
Читати дальше дегідроепітандростерону сульфат
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 3:09 — 3.0MB)
Вас беспокоит целлюлит? Косметология давно нашла решение. Избавиться от него Вам поможет интенсивная программа коррекции фигуры.
Коли наркомани розповідають про свій перший наркотичний досвід, дуже часто вони описують це як відчуття, яке вони намагалися отримати протягом усіх своїх наступних років, проведених в залежності. Виявляється, можливо, що цей самий феномен ,,переслідування насолоди,, може стосуватися і того, як жінки з лишньою вагою ставляться до їжі.
Дослідження, яке було опубліковано 29 вересня в The Journal of Neuroscience, виявило, що коли жінки багато їли і набирали вагу, вони отримували менше насолоди від їжі. При скануванні мозку, після їжі вони показували менше активності в шляхах в мозку, які відповідають за отримання задоволення.
Психолог з Техаського Університету в Аустіні Ерік Стіс вивчав 26 добровольців, які мали лишню вагу або були повними, мозок яких досліджували за допомогою функціонального магнітоядерного резонансу під час того, як вони пробували напитки з цукром і рідину без смаку. Групу було протестовано 2 рази протягом 6 місяців. Ті, хто набрали вагу під час дослідження, показали менше задоволення, отриманого від цукрового напою. Жінки, які втратили вагу або залишилися з тою ж вагою, не показали цього зниження.
Відомо, що люди з ожирінням з самого початку мають менше рецепторів задоволення в мозку , ніж худі люди, згідно з новим дослідженням, опублікованим в New Scientist:
Результат показує, що переїдання може повести людей слизьким шляхом, який подібний на той, по якому мандрують наркотично залежні, яким хочеться все більших і більших доз. Стіс каже ,,людям треба їсти все більше і більше для того, щоби досягнути все того ж задоволення,,
Необхідно провести більше досліджень в цій галузі для того, щоби вияснити, чи ця толерантність може змінитися при втраті ваги.
Читати дальше: зайва вага
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 1:50 — 1.7MB)
Тема грипу є актуальною на сьогоднішній день. Майже кожного року ми бачимо цей вірус в новинах. SARS, пташиний грип H5N1, свинячий грип H1N1. Кожне з цих захворювань викликає медіа штром навколо всього світу, який супроводжується панікою серед звичайних людей.
Ми також помітили, що в Україні немає цікавих і інформативних ресурсів на тему грипу, що і спричиняє такі речі, як те, що відбувалося восени минулого року, коли у нас була перша хвиля H1N1. До речі, цей H1N1, якого ми так боялися, нікуди не дівся. Цікаво, що відтепер деякий час він буде циркулювати як сезонний грип. Це не є чимось страшним і незвичайним.
Наступна стаття є перекладом статті, яку опублікував хакер Банні у своєму блозі. Не завжаючи на те, що ця людина більшу частину свого життя провела займаючись взломами різних систем (він став відомим завдяки взлому ранніх версій Xbox), стаття, написана дуже компетентно. Нам її рекомендували професори, які ведуть подкаст This Week in Virology.
Отже, представляємо Вашій увазі
Я прочитав фантастичну статтю в журналі «Nature» (випуск 459, ст. 931-939 (18 червня 2009р.)), яка не лише підсумовує поточний стан грипу H1N1 (так званого Свинячого або Мексиканського грипу), але й порівнює його з тенденціями інших видів грипу. Зокрема, там детально розглядається, як патогенні компоненти — тобто такі, що вбивають нас — уподібнюються одні до одних.
Насправді, вірус грипу є захоплюючим. Давайте, розглянемо його детальніше
Читати дальше: H1N1
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 16:25 — 15.1MB)
Натрій має погану репутацію, оскільки він причетний до виникнення гіпертонії та серцево-судинних захворювань. Тепер біологи із Школи Мистецтв та Науки при Університеті Тафта виявили, що натрій відіграє ключову роль в ініціюванні відновних реакцій після важкої травми. Вчені знайшли спосіб відновлювати пошкоджений спинний мозок та м’язи за допомогою невеликої кількості молекулярних препаратів, які викликають приплив іонів натрію в пошкоджені клітини.
Цей новий підхід відкриває нові горизонти в області біомедицини і, оскільки він не вимагає генної терапії, то може бути застосований після отримання травми і навіть після того, як рана зажила; він радше біоелектричий, аніж хімічний.
У дослідженні, яке стало ключовим у виданні Журналу Неврології від 29 вересня 2010 року, команда Тафта повідомляє, що локалізоване збільшення іонів натрію було необхідним для регенерації хвостів пуголовків Xenopus laevis (шпорцевих жаб), – складних кінцівок, які містять спинний мозок, м’язи та інші тканини.
Подібно до людей, які можуть регенерувати кінчики пальців тільки у дитячому віці, пуголовки втрачають здатність до регенерації хвоста з віком. Найдивовижніше, було показано, що знадобилось лише годину лікування певним набором ліків для того, щоб зробити ідеальний новий хвіст у пуголовків, чиї хвости було видалено,
Результати мають величезне значення для лікування ран, отриманих під час війни, а також для нещасних випадків. Цей метод лікування використовується безпосереднім чином для лікування спинного мозку і втрачених кінцівок, що є актуальною проблемою в усьому світі. Перевірка і підтвердження принципу дії довели, що цей метод зокрема може бути застосований до багатьох комплексів органів і тканин.
«Ми значно розширили ефективність лікування, довівши, що навіть після того, як шрам на рані починає формуватися, контроль фізіологічних сигналів може ще викликати регенерацію. Штучно викликавши приплив натрію, всього за одну годину можна подолати цілий ряд проблем, скажімо таких, як зниження регенеративної здатності, що приходить з віком і ефект блокації регенерації,» — сказав Майкл Левін, професор біології в університеті Тафта, доктор наук, автор дослідження і директор Центру Регенерції та Біології Розвитку в університеті Тафта. Співавторами були наукові співробітники Ай Сан Ценг, Венді С. Бін, Джоан М. Лемір і Алессіо Масі, колишній науковий співробітник лабораторії Левіна.
Сполучення іонів всередині і поза клітинами регулюється електронними дверима безпеки, або воротами, які впускають іони при певних обставинах. Застосування натрієвого струму в регенерації тканин відбувалося і в минулому, однак, це вперше було визначено молекулярно-генетичні основи іонного потоку, що вправдовує лікування препаратами на цій основі. Досі застосування такої системи передбачало допоміжну терапію, перш ніж травму було усунено.
Читати дальше: Новий ключ до регенерації тканин
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 3:45 — 3.5MB)
Це був вдалий тиждень для захисників стовбурових клітин, як в політичному, так і в наувовому сенсах. У середу апеляційний суд дозволив уряду США продовжити фінансувати дослідження людських ембріональних стовбурових клітин, після того, як у серпні суддя зупинив дотації. А вже в четвер дослідники Дитячої Лікарні і Гарвардського Інституту Стовбурових Клітин оголосили про довгоочікуваний прорив, що дало змогу застосувати інший тип стовбурових клітин в лікарняній практиці для тестування людьми у лікуванні хвороб.
Деррік Россі та його колеги оголосили про вагомий стрибок вперед; йшлося про те, що виявляється індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (IPS), можуть добуватися не лише з ембріонів, але і бути синтезованмим з будь-якого типу клітин, включаючи клітини шкіри. Вперше IPS клітини були створені 2006 року дослідником Шіньєю Яманакою з Університету Кіото і зчинили чималий ажіотаж в сфері регенеративної медицини, оскільки ця процедура дозволила розв’язати політичні і моральні питання, які пов’язані з використанням штамових клітин, добутих з ембріонів. Як вважають вчені, IPS клітини можна перепрограмувати назад до ембріоноподібного стану, дуже схожого на оригінал із ембріональних стовбурових клітин, а потім імплантувати у будь-яку тканину організму, включаючи нерви та м’язи, для лікування різноманітних захворювань від діабету до хвороби Альцгеймера.
Однак, в методі Яманаки були деякі недоліки — для того, щоб відправити дорослі клітини, які він використовував, назад в часі, йому потрібно було вставити чотири гени в геном клітини, за допомогою ретровірусів. Такий спосіб введення додаткових генетичних матеріалів в клітину може трансформувати її в ракову, оскільки вчені не мають можливості контролювати, де саме буде вставлено гени, — якщо фрагменти вставляться всередину генів, які відповідають за ріст клітин, це може перетворити здорові клітини в злоякісні.
Окрім того, як відомо, один з генів, який використовується в цій процедурі, може викликати рак у тварин. Це означає, що ці IPS-клітини ніколи не можуть бути використані для пацієнтів-людей, що сподівалися зробити дослідники. А ще, вся техніка, чудова з наукової точки зору, виявилась вкрай неефективною. Лише близько однієї з тисячі до однієї з десяти тисяч клітин зазвичай перепрограмовуються таким методом.
З часів експеременту Яманаки, вчені з деяким успіхом намагалися знайти кращий спосіб перепрограмувати клітини, за допомогою більш прийнятних транспортних засобів для доставки генів, таких як вірус простуди або кола ДНК, відомі як плазміди. Більше того, вони навіть звернулися до хімічних речовин, які могли б робити ту ж роботу, що й гени, проте вдалося замінити лише два з чотирьох так званих факторів Яманака.
Читати дальше: Авторська Лабораторія
Podcast: Play in new window | Download (Duration: 6:52 — 6.3MB)
