Були собі чоловік та жінка. Чоловік ходив на полювання, жінка – поралася вдома, або на городі. Кожного ранку, як тільки вони прокидалися, дружина докладно і охоче розпитувала чоловіка про його сни, а потім розповідала свої. Так спливали за днями дні… Одного разу, знайшов чоловік у найтемнішому кутку хати, далеко під ліжком, великий оберемок рибацьких сітей. А треба сказати, що а ні моря, а ні ріки чи озера поруч не було, лише за хатою стояла невідомо ким і коли викопана глибока криниця. Здивувався чоловік, але жінку питати не став, вирішив сам здогадатись, так цікавіше. В задумі сів на свого єдиного товариша – рябого віслюка і поїхав стріляти перепелів. Їде і думє: «І пере, і готує, і грядки доглядає (лише до скотини не потикається), але щоб сіті плести…». Настріляв птиці, приїхав до дому, повечеряв, та й ліг спати. А прокинувся з думками про сіті. Ото поснідав, та й каже дружині:
– А поїду я, Калино, в село на базар, щось рибки мені заманулося.
А сам пильно на жінку дивиться, чи не промайне на її обличчі здогад. Та де там…

А далі – слухайте!

• Казки для дорослих
• Архетипи у народних казках
• Магічні предмети та фантастичні істоти у казках
• Різноманіття українських народних казок
• Які видавництва активно видають українські народні казки
• Про творчу манеру ілюстратора Катерини Штанко

Ілюстрація належиь Катерині Штанко.